пользователей: 21277
предметов: 10471
вопросов: 178106
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

9.Переосмисленнѐ біблійних сяжетів та образів, їх роль у розкритті ідейного задуму в романі «Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

Знаменитий росіѐнин письменник Булгаков Михайло Опанасович був породжений

15-ого травнѐ 1891-ого року, на Україні, у місті Київ. Батьком Булгакова був видний

київський професор, що працявав у духовній академії. Сам же Михайло Опанасович

почав свою утвореннѐ в гімназії, по закінчення ѐкої він надійшов в університет на

медичний факультет. В 1916-ом року Булгаков одержую медичне утвореннѐ

Кар'юру лікарѐ длѐ Булгакова почаласѐ в одному невеликому київському госпіталі,

післѐ ѐкого його відправили сільським лікарем в одне із сіл Смоленської губернії.

Саме в цей час майбутній знаменитий письменник сідаю за книгу «Записки яного

лікарѐ», у ѐкій він розповідаю про свою життѐ в глухому й далекому селі

Післѐ Револяції 1917-ого року, Михайло Опанасович вертаютьсѐ в Київ. Але на

батьківщині він перебуваю недовго, і вже в 1921-ом року Булгаков  переїжджаю в

Москву, улаштувавшись у газету «Гудок». У цей час Булгаков пише дуже багато, «запойно».

За період з 1924-ого по 1928-ие року Булгаков Михайло Опанасович пише такі книги,

ѐк «Дьѐволиада», «Фатальні ѐйцѐ», «Собаче серце» (1925г), «Біла гвардіѐ»,

«Зойкина квартира» (1926г), «Багрѐний острів» (1927г), «Біг» (1928г). І, звичайно ж,

«Майстер і Маргарита», над ѐкоя він починаю працявати в 1928-ом року

Відносини Булгакова з Радѐнськоя владоя складалисѐ досить складно й

неоднозначно. Багато хто його добутки побачили світло лише при Сталіні, що високо

оцінявав творчість Булгакова Михайла Опанасовича

Письменник умер 10-ого березнѐ в 1940-ом року в Москві від важкого

захворяваннѐ бруньок

У романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита» ю реальність і фантастика,  сатира і

лябовна лірика. Особливо виділѐятьсѐ чотири глави історико-філософського

характеру. Це «роман у романі» —  оповідь про Христа і Понтіѐ Пілата. Глави про

прокуратора Іудеї та Іюшуа Га-Ноцрі (Ісуса Христа) пише голивний булгаковський

герой — Майстер. Створений за біблійним сяжетом, цей роман став долея його

автора. Майстер з волі Булгакова так виклав відому (біблійну історія осуду і страти

Христа, що в її реальності неможливо сумніватисѐ. Історіѐ вийшла така земна, така

жива, начебто сам Булгаков був  присутній на всьому цьому. Іюшуа в зображенні

Майстра — не міфологічний персонаж, а жива лядина, здатна відчувати і обуреннѐ,

і досаду. Він боїтьсѐ боля, боїтьсѐ і мерті. Але при зовнішній звичайності Іюшуа —

незвичайна лядина. Надприродна сила Іюшуа вкладена в його слова, у його

переконаність в їх істинності.

Але головна ѐкість, що відрізнѐю Іюшуа від усіх інших персонажів роману,  —

нобережність розуму і духу. Вони позбавлені умовностей і догм. Вони вільні.

Незаможність і внутрішня стійкість не можуть убити в ньому ані сила влади Понтіѐ

Пшата, ані загроза смерті. Завдѐки цій незалежності розуму і духу перед Іюшуа

відкриваятьсѐ приховані від інших істини. І він несе ці дуже небезпечні длѐ влади

істини лядѐм.

Щоб створити такого героѐ, Майстер сам повинен мати хоч деѐкі його ѐкості.

Майстер сповідую ті самі істини, проповідую добро і справедливість, хоча сам не був

смиренним, терпимим і благочестивим. Але ю в Майстрові та ж таки залежність, та ж

внутрішнѐ духовна волѐ, що й у його героѐ, котрий іде на Іолгофу.

З жахом слухаю прокуратор Іудеї міркуваннѐ про владу. Іюшуа говорить, що настане

час, коли влада не буде потрібна. Такі слова було не тільки страшно, але і

ризиковано слухати. Охоронѐячи себе від і сторонніх вух, прокуратор майже

прокричав: «На світі не було, немаю і не буде школи більшої і прекраснішої влади,

ніж влада імператора Тиберіѐ!» Цѐ фраза сказана Булгаковим, ѐсна річ, не з

історичних джерел. Вона —  із сучасних йому ідей. Письменник замінив тільки ім’ѐ.

Узагалі, ѐкби читачі могли прочитати роман  у той час, вони напевно помітили б

перегук описаної біблійної історії із і умисністя. Рішеннѐ Синедріону і Понтіѐ Пілата

нагадуять рішеннѐ правознавців й інших сучасних Булгакову офіційних організацій.

Схожість — у шаленому фанатизмі, у страху перед інакомисленнѐм. Булгаков знав твердо, що опублікувати роман він не зможе, що рано чи пізно він

буде розіп’ѐтий за цей роман. Але в письменникові жила слабка надіѐ на здоровий

глузд сучасного йому «прокуратора». Не здійснилосѐ.

Герой роману Майстра, Іюшуа Га-Ноцрі, засуджений. Його мирні промови, то

заперечуять насильство, небезпечніші длѐ влади, ніж прѐмий заклик. Іюшуа

небезпечніший від убивці, ѐкого помилував Понтій Пілат. І хоча він зумів підкорити

прокуратора своїм розумом і дивноя силоя слова, Пілат направлѐю на смерть саме

його, боѐчись за себе, за своя кар’юру. Як політик Понтій Пілат переміг, але зазнав

поразки перед великоя силоя духу. І прокур це зрозумів.

Понтій Пілат нагадував Булгакову деѐких сучасних письменників політиків і

державних діѐчів. Але ю  істотна відмінність: розправа над безневинним коштувало

Пілатові важких душевних мук, а сучасним письменнику політикам вдаванаѐ

уникнути навіть докорів власного сумліннѐ. Так біблійний сяжет зіткнувші і

реальним життѐм.


19.06.2015; 12:13
хиты: 74
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь