Народивсѐ в Парижі. Його батьком був виходець з селѐн, що став в епоху Наполеона
сенатором, Франсуа Бодлер. У рік народженнѐ сина йому виповнилосѐ 62 роки, а
дружині було всього 27 років. Франсуа Бодлер був художником, і з раннього
дитинства прищеплявав синові лябов до мистецтва, водив його по музеѐх і
галереѐх, знайомив зі своїми друзѐми-художниками. Але хлопчик втратив батька в
той рік, коли йому виповнилосѐ 6 років. Рік по тому мати Шарлѐ вийшла заміж за
генерала Опіки; відносини з вітчимом у хлопчика не склалисѐ. Заміжжѐ матері
наклало важкий відбиток на характер Шарлѐ, ѐкий в підлітковому віці і в яності в
піку думку вітчима та матері часто робив шокуячі суспільство вчинки.
Коли Шарля виповнилосѐ 11 років, сім'ѐ перебраласѐ до Ліона, і хлопчика віддали в
пансіон . У 1836 році Опіки повернулисѐ в Париж, і Шарль вступив до коледжу
Лядовіка Свѐтого, звідки був вигнаний всього за рік до закінченнѐ. У травні 1841
року Бодлера відправили у подорож до Індії (це було ѐк покараннѐ), щоб він
«позбавивсѐ від поганого впливу» кола богеми Латинського кварталу. В Індії Шарль
Бодлер пробув усього два місѐці, туга по залишеній батьківщині змусила його
повернутисѐ до Парижа. У 1841 році він вступив в право успадкуваннѐ, проте
швидко почав промотувати батьківські гроші, і в 1844 році постановоя суду
управліннѐ спадщиноя було передано його матері, а сам Шарль відтепер повинен
був отримувати щомісѐчно лише скромну суму «на кишенькові витрати».
Літературна творчість Писати він почав, коли отримав спадок і став вести життѐ багатого ледарѐ.
У 1857 році вийшов найвідоміший його поетична збірка «Квіти зла» ("Fleurs du mal
"), ѐкий шокував публіку настільки, що цензори оштрафували Бодлера і змусили
прибрати зі збірки 6 найбільш« непристойних »віршів. Тоді Бодлер звернувсѐ до
критики і на цій ниві швидко домігсѐ успіху і визнаннѐ. Одночасно з першим
виданнѐм "Квітів зла" вийшла і ще одна поетична книга Бодлера "Поеми в прозі", не
залишила післѐ себе настільки значного сліду, ѐк засуджена книга поета. У 1860 році
Бодлер опублікував збірку «Паризький сплін», що складавсѐ з віршів у прозі. У 1861
вийшло друге виданнѐ «Квітів зла», перероблене і розширене автором.
Психоделічні досліди
Бодлеру належить одне з найбільш виразних описів впливу гашишу на лядський
організм, ѐке на довгі роки стало еталоном длѐ всіх, хто писав про психотропні
продуктах з конопель.
З 1844 по 1848 Бодлер відвідував «Клуб гашишистов», заснований Жаком-Жозефом
Моро і вживав давамеск (алжирську різновид гашишу). За свідченнѐм Теофілѐ Готью,
активно брав участь в житті клубу, Бодлер «прийнѐв гашиш раз або двічі в ході
експериментів, але ніколи не вживав його постійно. Це щастѐ, що купуютьсѐ в аптеці і
уносимого в кишені жилета, йому було огидно ». Згодом Бодлер пристрастивсѐ до
опіуму, але до початку 1850-х рр.. подолав пристрасть і написав три великі статті про
свій психоделічному досвіді, що склали збірку «Штучний рай» (1860).
Дві статті з трьох - «Вино і гашиш» (1851) і «Поема про гашиш» ( 1858) - присвѐчені
каннабиноидами. Бодлер вважав їх вплив цікавим, але неприйнѐтним длѐ творчої
особистості. На думку Бодлера, «вино робить лядину щасливоя і товариським,
гашиш ізоляю його. Вино звеличую воля, гашиш знищую її ». Незважаячи на це, у
своїх статтѐх він виступаю ѐк об'юктивний спостерігач, не перебільшуячи психотропні
ефекти гашишу і не впадаячи у надлишкове моралізаторство, тому і невтішні
висновки, ѐкі він робить зі свого досвіду, сприймаятьсѐ з певноя часткоя довіри.
(фр. Les Fleurs du Mal) — збірка поезій Шарлѐ Бодлера, опублікована 1857
року. Збірка містить вірші Бодлера, написані в період з 1840 до 1857 року. Вона
вважаютьсѐ значноя віхоя у розвитку французької поезії і становленні символізму,
ѐк літературного напрѐмку. Тематика збірки в основному еротична й декадентська.
Поезії збірки згруповані в 6 частин:
Сплін та ідеал. Spleen et Idéal
Паризькі картинки. Tableaux parisiens
Вино. Le Vin
Квіти зла. Fleurs du mal
Бунт. Révolte
Смерть. La Mort
Тон збірці задаю передмова, в ѐкій нудьга називаютьсѐ найгіршоя з бід, а сатана
ідентифікуютьсѐ з алхіміком із псевдонімом Гермес Трисмегіст.
Збірка епатувала французьку громадськість, викликавши обуреннѐ в одних і
захопленнѐ в інших. На хвилі обуреннѐ автор і видавець були покарані французьким судом за образу громадської моралі. Бодлера оштрафували на 300 франків, шість
віршів із збірки потрапили під заборону публікації, ѐка була відмінена тільки в 1949.
Ці вірші: «Лесбос», «Проклѐті жінки (у тьмѐному сѐйві)», «Лета», «Тій, що надміру
весела», «Біжутеріѐ» та «Метаморфози вампіра». Ці вірші вийшли в Брясселі
окремоя збіркоя під назвоя «Les Épaves»
Літературну доля Бодлера визначила його юдина поетична збірка "Квіти зла". Задум
книжки визрів у автора досить рано: у "Салоні 1846 року" автор згадав про намір
випустити книгу віршів. А через 2 роки у пресі з'ѐвилосѐ повідомленнѐ, що Бодлер
готував до друку збірку "Лімби". У 1851 р. під цим заголовком в одній із газет був
надрукований цикл із 11 віршів, і, нарешті, у 1855 р. респектабельний журнал "Ревя
де Дя Монд" опублікував 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера
прийшла популѐрність, хоча ще ледве помітна, але цього було досить, щоб у грудні
1856 р. модний видавець Огяст Пуле-Малассі купив у нього права на "Квіти зла".
Усього через півроку книга вийшла у світ. В одному з листів Бодлер писав: "У ця
жорстоку книгу ѐ вклав увесь свій розум, усе свою серце, своя віру і ненависть".
Назву збірки поет шукав довго, зате вона виѐвиласѐ напрочуд місткоя і виразноя,
адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччѐ самого
Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла длѐ сучасної
лядини. У стислій формі автор передав власне сприйнѐттѐ сучасного світу ѐк царства
зла й водночас його власне баченнѐ ціюї сумної реальності. Збірка трактуваласѐ
сучасниками ѐк поетизаціѐ аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу
треба оцінявати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.
Збірка "Квіти зла" створяваласѐ поетом упродовж усього життѐ й увібрала все
найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на "Листѐ трави"
Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші
органічно пов'ѐзані. Книга мала посвѐту, вступ і складаласѐ із 6-ти циклів, об'юднаних
за проблемно-тематичним принципом.
Ліричний герой Бодлера роздвоюний: він розривавсѐ між ідеалом духовної краси та
красоя зла ("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідноя позиціюя
бодлерівської творчості стало напружене протиставленнѐ добра і зла, Бога і Сатани.
Зло було об'юктом художнього дослідженнѐ у Бодлера. Поет розглѐдав його ѐк
специфічну форму добра. Його не полишала надіѐ на перемогу добра.
Двополясність відчуттѐ визначила композиційну структуру збірки, її основної
частини "Сплін та ідеал", ѐка відкриваласѐ трьома віршами ("Благословіннѐ",
"Альбатрос", "Лет"), де стверджена божественна природа лядини, ѐка з
найбільшоя повнотоя втілена у постаті поета. Поет длѐ Бодлера - безрідний і
незрозумілий ярбоя "чужинець", ѐкого вона мучить і ненавидить. На поеті - печать
знехтуваності.
Цѐ роздвоюність бодлерівського героѐ між добром і злом породила почуттѐ нудьги,
прагненнѐ вирватись у "невідоме", спрагу безмежного. Від першої частини "Спліну
та ідеалу" до заклячної (вірші "Сплін", "Марево", "Жага небуттѐ", "Годинник") чітко
простежуваласѐ низхідна лініѐ, ѐка вела не від "спліну" до "ідеалу", а навпаки, від "ідеалу", до "спліну", від Бога - до Сатани.
Цикл "Сплін та ідеал", ѐк і в цілому всѐ збірка, - це лірична драма, де ідеалові
протистоѐла не сама дійсність, а "сплін" - хворобливий стан, породжений ціюя
дійсністя. Якщо у циклі "Сплін та ідеал" чіткими були романтичні тенденції, що
виѐвилисѐ у змальованих поетом суперечностѐх між дійсністя та ідеалом і їх
протиставленні, то у віршах циклу "Паризькі картини" відчутний реалізм, де центр
ваги перемістилисѐ на зовнішній світ, і Бодлер створив зразки урбаністичної поезії.
Поет зумів поглѐнути на місто по-новому. Головним длѐ нього був не зовнішній
виглѐд міста, а те, ѐк воно впливало на сучасну лядину, ѐких метаморфоз зазнавала
лядська душа у напруженому ритмі життѐ. Місто приваблявало і водночас
відштовхувало, живило його загадковими соками й отруявало ѐдучими випарами.
І.Бодлер оспівав ця цілящу і згубну вдачу.
У всіх віршах ("Квіти зла") протиставлѐлисѐ Добро і Зло. Бодлерівське добро- це
зовсім не христиѐнська лябов (до Бога чи до інших лядей), це всепоглинаяча жага
злиттѐ з вічним і нескінченним світом, жага, що могла бути задоволена лише
тілесними засобами, ѐкі мали позаморальну природу. Два протилежні поляси -
Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - почали перетворяватись одне на одне. Сатана
виступив ѐк утілений голос плоті, але цей голос був тугоя за неможливим, що у своя
чергу, могло знайти хоча б ѐкесь задоволеннѐ лише за допомогоя матеріального.
Тому бодлерівський Сатана - не ангел, а передусім земне втіленнѐ Бога, а Бог -
земний Сатана. Ці дві "безодні" притѐгували і водночас відштовхували поета, і він
завмирав між ними, зачарований і обійнѐтий жахом.
Поетові було невідоме походженнѐ краси: можливо, вона зійшла з небес, а може -
піднѐласѐ з морської безодні. Але сама краса зробила світ ближчим. Не випадково у
передмові до "Квітів зла" Бодлер сформулявав основний пункт своюї естетичної
програми ѐк "видобуваннѐ краси із зла".
Нерідко у Бодлера слова і поюднаннѐ слів позбавлені точного логічного значеннѐ, що
спричинѐло несподівані асоціації, непевні уѐвленнѐ, невизначені настрої.
Домінантами поетики збірки Бодлера "Квіти зла" стали контраст і символіка.
Ш.Бодлер був одним із зачинателів символізму, але у його творчості, зокрема у
збірці "Квіти зла", поюдналисѐ романтичні і власне символічні елементи. Вірші у
збірці маять здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані -
предмети, емпіричні ѐвища, конкретні деталі, за ѐкими були сховані ідеѐ,
абстракціѐ, що перетворявала предметно-емпірічні образи на символи.
