В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:
1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;
2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.
В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції.
Подовження відбувається:
1. Подовжуються м'які та напівпом'якшені приголосні Ід'], [т']9 [з'], |с'], [ц'], [л'1, [н'І, [ж9], [ч'|, [пГ], що стоять між голосними:
а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);
б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;
в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: молодь -молоддю, мить -миттю, мазь - маззю, вісь - віссю, міць -міццю, сіль - сіллю, тінь - тінню, подорож -подорожжю, ніч - ніччю, розкіш -розкішшю, заповідь - заповіддю, міць - міццю;
г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.
2. Подовжується звук /л'У в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.
Примітки:
1. Приголосні [д1 [т1 [з1, [с1[ц1 [л1[н1 [ґ1], [ч1 [ш1] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: повністю, честю, щастя, радістю.
2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім'я, любов'ю, матір'ю.
Слід пам'ятати, що подовжуються тільки м'які приголосні звуки, які стоять між голосними.
Дзвінкі приголосні вимовляються завжди дзвінко в кінці складу та слова: сніг, репортаж, п’ятнадцять, слабкий, гриб, лід.
Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова піддаються впливу дзвінких: [воґзал], [фудбол], [молод ба], [коз ба].
Звуки дж, дз вимовляються як єдиний, злитий звук: дослідження, їжджу, ґудзик, дзига.
Проривний ґ слід вимовляти в українських і запозичених словах:ґава, ґанок, дзиґа, ґринджоли. Можна розрізняти на письмі та у вимові слова гніт — ґніт, грати — ґрати, гулі — ґулі.
БІЛЕТ 22
