ФОНЕТИКА-розділ мовознавства,що вивчає звуковий склад мови. Оскільки звуки мі виповляємо і чуємо, то ці два їх аспекти- вимова(артикуляційний аспект) та сприйняття(акустичний аспект) і становлять основу вивчення звуків.
ФОНЕТИКА ОПИСОВА
Містить відомості про звуковий склад мови на сучасному етапі. ІСТОРИЧНА ФОНЕТИКА ВИВЧАЄ звуковий склад мови протягом усього істор. періоду.
Фонологія починається там,де йдеться про функції звуків,які полягають у формуванні,розпізнаванні й розрізнюванні морфем,слів та ін..одиниць мови.(фонема грец - звук,наголос) .
Звук- це найменша,неподільна одиниця мовного потоку, що використовується в складах і фонетичних одиницях вищого рівня,за допомогою яких вислов. думка.
Склади-група звуків,об'єднаних навколо складотворного голосного:зо-ло-то. Фонетичне слово-це самостійне слово з приєднаним до нього в мовленні(на початку чи в кінці) ненаголошеним службовим словом(прийменником,сполучником,часткою) наприклад:
Наголос - виділення у мові певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою інтенсивності (енергії) звуку.
Тон - ритміко-мелодійної промови, який визначається зміною частоти звукового сигналу.
Темп - швидкість мови, яка визначається кількістю сегментних одиниць, виголошених за одиницю часу.
Тривалість - час звучання сегмента мови.
Такти-частини фрази,об’єднані одним наголосом(одне повнозначне слово або зі службовим).
Фра́за — (грец.— вираження), основна одиниця мови; синтактико-фонетичне ціле, що має синтаксичну структуру, смислову закінченість та інтонаційну оформленість. Кордонами Фрази є паузи, а також певні інтонаційні ознаки, що вказують на її закінчення. Розпадається на такти (синтагми), які складаються з фонетичних слів і складів. Усередині фрази діють правила фонетичного стику її компонентів.
