1 Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику).Лексикологія вивчає словниковий склад мови у різних аспектах: групування слів за їх значеннями (однозначність і багатозначність, пряме і переносне, конкретне і абстрактне, омоніми, пароніми), стилістична диференціація лексики сучасної української літературної мови (загальновживана, специфічно побутова, науково-термінологічна, офіційно-ділова, виробничо-професійна, емоційна тощо), склад лексики з погляду походжеіння (запозичена і власне українська), за часом утворення (застарілі слова і нові).Завданням лексикології є також встановлення загальної кількості слів у мові. Це можна зробити тільки приблизно, бо основний словниковий склад мови хоч і досить стійка частина лексики, але в ньому у процесі розвитку суспільства відбуваються зміни: одні слова зникають із вжитку, інші з'являються. Нині словник української літературної мови поповнився новими словами: менеджер, менеджмент, маркетолог, бізнес, дисплей. Мова складається зі слів. Слово є основною одиницею мови.Слово - це найменша самостійна одиниця мови, "що складається зі звука чи комплексу звуків і називає певні предмети, процеси, явища об'єктивної дійсності або лише вказує на них"Слова виконують у мові номінативну функцію завдяки властивому їм лексичному значенню.Лексичне значення слова - це його основний, реальний зміст. Воно відображає співвіднесеність між звуковим комплексом і предметом чи явищем дійсності. Маючи лексичне значення, слова називають все, що нас оточує в навколишньому світі, що вже пізнала людина і має уявлення про нього, тобто поняття про предмети, явища, властивості, дії.
2.Займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:* узагальнено-предметні: я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;* узагальнено-якісні: мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякий тощо;* узагальнено-кількісні: скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.Узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. Зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він - вони, я- ми, ти - ви). Займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.Узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. У реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.Узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. Змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. У реченні виконують роль підмета, означення, додатка. За значенням займенники поділяються на вісім груп: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні і неозначені.1. До особових належать займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, які вказують на осіб - учасників комунікативного акту, а також на інші істоти, різноманітні явища. Я - перша особа, адресант, ти - друга особа, адресат, він- (вона, воно) - третя особа, яка не є учасником діалогу, але присутня під час розмови або і є її об'єктом. У множині: ми = я + інша особа (особи), ви = ти + інша особа (особи), яким адресується мовлення, вони = він (вона, воно) + інша особа (особи), які не беруть участі у діалозі, але присутні під час нього або/і є об'єктом мовлення. Займенник ми може вживатися у значенні "я" (авторське ми), а займенник ви - замість ти з метою висловлення пошани до адресата мовлення.2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка, і тому не виражає суб'єкта (виконавця) дії, але відноситься до нього. Цей займенник може пов'язуватися із суб'єктом будь-якої особи, роду й числа: я себе поважаю, ти себе контролюєш, він собі шкодить. Він не має родових форм, не змінюється за числами, у реченні виступає у ролі додатка: Не хвали себе словом, а хвали ділом (Нар. творч.).3. Присвійні займенники мій, твій, свій, ваш, їхній вказують на належність якогось предмета певній особі:o мій, наш - 1 -й особі;o твій, ваш - 2-й особі;o їхній - 3-й особі;o свій - будь-якій особі.Особові займенники його, її, їх у формі родового відмінка вживаються у значенні присвійних: їх (кого?) впізнали всі (особовий). В їх (чиїх?) зошитах (присвійний).Присвійні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками.4. Вказівні займенники той, цей, такий (отой, оцей, отакий) вказують на ознаки, предмети, а займенник стільки - на кількість.5. Означальні займенники сам, самий, весь (увесь), всякий, кожний (кожен), інший вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку6. Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий, чий, скільки виконують у мові подвійну роль. Вони є питальними тоді, коли вживаються для оформлення запитання про осіб і про предмети, явища (хто? що?), про ознаки, якості чи належність предмета (який? чий?), про кількість або порядок під час підрахунку (скільки? котрий?).Ці ж займенники є відносними, коли вони вживаються для зв'язку частин складного речення: Добре жити тому, чия душа і дума дрбрл ішшшлжя любить (Нар. творч.).7. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден) вказують на відсутність особи, предмета, їхніх ознак чи кількостей: Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творч.).8. Неозначені займенники абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось, абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь вказують на невизначеність особи, предмета, їхніх ознак, кількості. Вони утворюються від питально-відносних за допомоги суфіксів, префіксів: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос.
3.Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
Українська пісня це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу народу/трудівника народу/воїна народу що цілі віки бився як лев за свою свободу що цілі віки витрачав усю свою силу свою кров своє жи…я на виковування в боро…ьбі свободи права на повноці…е жи…я на виявлю…я в жи…і всіх своїх здібностей!..
Українська пісня це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, народу, що цілі віки бився як лев за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу свою кров своє життя на виковування в боротьбі свободи права на повноцінне життя на виявлення в житті всіх своїх здібностей!..
