1.Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.
Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
Майборода — Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;
Гмиря — Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;
Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;
Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):
Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;
Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській і т. д.
Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за такими зразками:
Однина
Н. Павлов
Р. Павлов-а
Д. Павлов-у
Зн. Павлов-а
Ор. Павлов-им
М. на Павлов-і, -у
Кл.Павлов-е й Павлов
Ковалів
Ковалев-а (-лів-а)
Ковалев-у (-лів-у)
Ковалев-а (-лів-а)
Ковалев-им (-лів-им)
...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у)
Ковалев-е (-лів-е) й Ковалів
Російський звук е, польські ie, болгарський і сербський е, чеські e, ě після приголосних передаються літерою е: Александров, Бестужев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов, Лермонтов,Озеров, Петров, Степанов, Тургенєв, Федін, Шмельова; Белич, Броневський, Веслав, Залеський, Мечислав, Міцкевич, Мічатек, Недич, Седлачек, Сенкевич, Сераковський, Ценкий, Чапек.
2. Російський звук е передається літерою є в таких випадках:
а) на початку слів: Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єланський, Єлизаров, Єршов, Єфимов;
б) у середині слів після голосного й при роздільній вимові після приголосного (після ь та апострофа):Бердяєв, /132/ Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський, Ісаєнков; Аляб’єв, Афанасьєв, Григор’єв, Євгеньєва, Зинов’єв;
3. Російська літера ё передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли ёпозначає звукосполучення й + о: Йолкін; Бугайов, Воробйова, Окайомов, Соловйов;
б) через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о:Алфьоров, Верьовкін, Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін. Але у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишеться е: Артемов, Семенов, Федоров і т. ін.;
в) через о під наголосом після ч, щ: Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов.
Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович, Василь — Васильович, Андрій — Андрійович, Лев — Львович. Декілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Сава — Савич і Савович, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Лука — Лукич, Ілля — Ілліч, Хома — Хомич, Хомович, Яків — Якович, Яковлевич.
Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса-івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава — Савівна, Ілля — Іллівна, Юрій — Юріївна, Андрій — Андріївна, Сергій — Сергіївна.
Зверніть увагу! Григорій — Григорович, рідше — Григорійович, Григорівна, рідше — Григоріївна; Микола — Миколаївна, Яків — Яківна, рідше — Яковлівна.
Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.
2.Дієслово називається самостійна частина мови,що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних категоріях-формах способу,часу,виду,стану,особи(або роду)Дієслово відпов. На пит.. що робити?що зробити,що робить?що зробить? Та ін..
За своїм значенням дієслова протиставляються насамперед прикметникам, я також іншим іменним частинам мови, як слова, що виражають ознаку в процесі її становлення, тривання або розгортання. Порівняйте, наприклад: білий сніг і біліє сніг;
письмовий стіл і писав за столом; У названих парах слів спільного кореня одні позначають сталі ознаки предмета
або кількість їх, а інші виражають динамічні ознаки, пов’язані з діяльністю особи або
з активністю предмета.
За граматичними ознаками дієслова також відрізняються від інших частин мови. Дієслово також може мати категорії роду (у зв’язках із займенником) і числа, залежні від іменника, але воно має ще властиві тільки йому категорії: виду, перехідності/неперехідності, стану способу і часу, які характеризують ознаку предмета в процесуальному вияві.
Особливістю дієслова є також поєднання в його парадигмі різних граматичних форм: дієвідмінюваних особових (пишу, писатиму, пиши та ін.) і родових (писав,писала, писав би та ін.); відмінкових (пишучий, написаний) і незмінюваних — дієпри
слівникової (пишучи, написавши) та інфінітивної, або неозначеної, форм (писати, на писати).
Дієвідмінювані форми дійсного, умовного й наказового способів (особові і родові)виконують у реченні предикативну функцію, виступаючи в ролі присудка: Поїзд рушив; Скоро липа зацвіте; Неозначена форма дієслова (інфінітив) входить у систему його
парадигми як початкова форма, в якій позначається дія (динамічна ознака) безвідносно до діяча чи предмета. Граматичні значення способу, часу, особи (роду) та числа виражаються дієвідмінюваними формами дієслова; в інфінітиві виражаються лише значення виду, перехідності/неперехідності, стану. Саме цими значеннями відрізняється дієслівна форма інфінітив від іменників з узагальненим значенням дії. Порівняйте, наприклад: звикати — звичка, послати — послання. У синтаксичному вживанні помітно більше спільного з іменником: інфінітив може бути підметом (Жити — значить працювати), додатком (Наказано відкликати), неузгодженим означенням (Умене є бажання працювати), обставиною (Син поїхав учитися).
3. Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
Реймське євангеліє мало/відомий книжковий раритет …творений у першій половині ХІ столі…я і тоді ж назавжди вивезений з України. Але нині нам належить не стільки шкодувати за ним снільки п…шатися. Адже книга ця стала як це не/дивно звучить сьогодні однією з найці…іших духовних реліквій францу…кого народу.
Реймське Євангеліє маловідомий книжковий раритет створений у першій половині ХІ століття і тоді ж назавжди вивезений з України. Але нині нам належить не стільки шкодувати за ним стільки пишатися. Адже книга ця стала як це не дивно звучить сьогодні однією з найцінніших духовних реліквій французького народу.
