1.Мовні стилі. Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Стиль-це своєрідний характер того чи ін. соціального різновиду,що відповідає певній сфері громадянської діяльності і певній формі свідомості,що створюється за допомогою особливостей функціонування у цій області мовних засобів і специфічної мовленевої організації, яка має конкретне стилістичне забарвлення ВИділемо основні функціональні стилі мови:
- Науковий стиль – це мова науки, техніки, освіти. Мета мовлення: - повідомлення про результати наукових досліджень. Основні ознаки:
- ясність( зрозумілість) і предметність тлумачень;
- логічна послідовність і доказовість викладу;
- об'єктивний аналіз;
- точність і лаконічність висловлювань;
- аргументація і переконливість тверджень;
- детальні висновки.
Основні мовні засоби наукового стилю спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:
- використанням наукової термінології;
- наявністю схем, таблиць, графіків, систем математичних, фізичних, хімічних знаків і значків;
- залученням цитат і посилань на першоджерела;
- відсутністю індивідуальної авторської манери та емоційно-експресивної лексики;
- чіткою композиційною структурою тексту (поділ на розділи, частини, пункти, параграфи із застосуванням нумерації);
Форма реалізації наукового стилю – монолог.
Науковий стиль має такі підстилі:
1) власне науковий (монографія, рецензія, наукова доповідь, курсова й дипломна роботи, реферат, тези). Який у свою чергу поділяється на науково-технічні тексти та науково-гуманітарні;
2) науково-популярний , мета якого дохідливо і доступно викладати інформацію про наслідки наукових досліджень у журналах , книгах тощо;
3) науково-навчальний – реалізується у навчальних підручниках, лекціях, бесідах і не виключає елементів емоційності.
- Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурноосвітня діяльність, навчання.
Основне призначення:
1. Інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати актуальні, злободенні, суспільно-політичні проблеми.
2. Активний вплив на читача (слухача) , спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.
3. Пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій і втілення їх у життя.
Основні ознаки:
1) доступність мови і формулювань;
2) поєднання логічності доказів і полемічності викладу;
3) висловлювання точних найменувань, дат, подій, учасників, положень і фактів з емоційно-експресивною образністю.
4) наявність яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення.
Основні мовні засоби публіцистичного стилю:
1. Поєднання елементів наукового, офіційного, художнього й розмовного стилів.
2. Лексика насичена суспільно-політичними, соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат,багатопартійність…)
3. Наявність багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполучень, перифрази.
4. Уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів.
5. Короткі прості речення, часто питального або окличного характеру, звертання.
Публіцистичний стиль за жанром, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на підстилі:
1) художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси);
есе (короткі нариси вишуканої форми);
3) науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди, рецензії)
Художній стильРеалізується в художній літературі. Він є всеосяжним, оскільки може поєднувати у собі всі стилі мови. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтв, у культурі й освіті. Крім інформаційної, художній стиль виконує найсуттєвішу – естетичну функцію.
Ознаки художнього стилю:
- образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ);
- естетика мовлення (можливість викликати у читачів почуття прекрасного);
- експресія, як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, ввічливе, пестливе, лагідне, іронічне, жартівливе мовлення);
- зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори…)
- суб'єктивне розуміння.
Основні мовні засоби художнього стилю:
1) лексика найрізноманітніша, емоційно-експресивна (синоніми, антоніми, омоніми…);
2) уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів;
3) запровадження авторських новотворів;
4) широке використання різноманітних типів речень.
За родами і жанрами художній стиль поділяється на підстилі:
1.епічні (прозові: казка, роман, байка, повість…)
2.ліричні ( поезія, поема, балада, пісня, епіграма)
3.драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама)
4.комбіновані (ода, художня публіцистика, усмішка)
- Епістолярний стиль
Стиль приватного листування. Основні ознаки епістолярного стилю:
- наявність певної композиції;
- початок, що містить шанобливе звертання;
- головна частина, у якій розкривається зміст листа;
- кінцівка, де підсумовується написане та іноді постскриптум (приписка до закінченого листа після підпису).
Основні мовні засоби епістолярного стилю: поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів
Конфесійний стиль
Сфера використання: релігія та церква. Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Він реалізується у релігійних відправах, проповідях, молитвах, церковних книгах.
Основні засоби:
1) суто церковна термінологія та слова-символи;
2) непрямий порядок слів у реченні та словосполученні;
3) значна кількість метафор, алегорій, порівнянь;
4) наявність архаїзмів.
Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність виражальних засобів.
Конфесійний стиль має такі підстилі:
1) публіцистичний;
2) науковий;
3) художній.
- Розмовний стиль
Обслуговує повсякденне усне спілкування людей у побуті та на виробництві. Розрізняють неформальне та формальне спілкування. Перше – нерегламентоване, його мета і характер визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге – обумовлене соціальними функціями мовців, регламентоване за формою і змістом.
Основні ознаки:
1) безпосередня участь у спілкуванні;
2) усна форма спілкування;
3) невимушеність спілкування;
4) використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);
5) використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка);
6) емоційна реакція.
Основні мовні засоби: емоційно-експресивна лексика, прості, переважно короткі речення, часте використання займенників, фразеологізми, діалектизми, професійні та просторічні слова.
Розмовний стиль поділяється на:
1)розмовно-побутовий;
2)розмовно-офіційний.
- Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:
1) законодавчий – використовується у законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в конституції, законах, указах, статутах, постановах;
2) дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах;
3) юридичний – використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування). Цей підстиль обслуговує і регламентує правові та конфліктні стосунки:
- між державою і підприємствами та організаціями всіх форм власності;
- між підприємствами, організаціями та установами;
- між державою та приватними особами;
- між приватними особами.
Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях.
2.Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують реченні граматичну роль.
сполучники сурядності поєднують між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення як рівноправні, незалежно одно від одного (і дуби. і пальми, і молоді берези). За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються на єднальні, протиставні і розділові:
єднальні не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так,
протиставні а, але, зате, проте, однак, все ж
розділові або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи
підрядні сполучники виражають залежність між частинами складнопідрядного речення. За значенням вони поділяються:часові як, доки, щойно, поки, перш ніж,коли, з того часу як, поки, поки не;умовні якби, якщо, як, коли б;мети щоб, для того щоб, аби;допустові незважаючи на те що, дарма що, хоч, , хай;наслідкові так що, так що аж, так що й;порівняльні мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто;причинові бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що.
3. Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
Ані ліку ані віку л…гендам п…реказам. Ж…вуть пр…множуються квітнуть. П…редаються з поколі…я в поколі…я історія народу його душа характер вдача. Який же в…ликий не/осяжний і бе…смертний скарб культури народу нашого маємо ми успадкувати!
Ані ліку ані віку легендам переказам. Живуть примножуються квітнуть. Передаються з покоління в покоління історія народу його душа характер вдача. Який же великий неосяжний і безсмертний скарб культури народу нашого маємо ми успадкувати!
