Ще, у липні 1991 р. ВР УРСР прийняла пакет законів щодо
запровадження президентства у республіці. Україна стала
парламентсько-президентською республікою. У вересні відбулося
висування кандидатів на посаду Президента. Спочатку передбачалося
від демократичних сил запропонувати одну взаємоузгоджену
кандидатуру. Але угоди про спільні дії демократичних сил досягнути не
вдалося. Велика рада Руху більшістю голосів висунула кандидатом у
Президенти В. Чорновола, рада УРП — Л. Лук'янен-ка, громадська
організація Українська Духовна республіка — О. Бердника, партія
зелених України —Ю. Щербака, Союз «Чорнобиль» - В. Яворівського.
До списків претендентів увійшли також колишній лідер депутатської
більшості у Верховній Раді О. Мороз, поет Б. Олійник, міністр сільського
господарства О. Ткаченко та багато інших. Загалом власних кандидатів
висунули 12 політичних партій, громадських об'єднань і рухів, 97
трудових колективів. Визначений Законом рубіж у сто тисяч підписів
змогли подолати лише сім з них: В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко,
Л. Табурянський, О. Ткаченко, В. Чорновіл та І. Юхновський. Вони й
були зареєстровані кандидатами у Президенти.
1 грудня 1991 р. близько 32 млн громадян (84% внесених у списки)
взяли участь у виборах. Леонід Кравчук отримав майже 20 млн голосів
(62%) і став першим всенародно обраним Президентом України (1991 —
1994)
54.
