24 серпня 1991 р. відкрилася позачергова сесія ВРУ, на якій було
розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято
низку надзвичайно важливих документів. Серед них — Постанова та Акт
проголошення незалежності України, затверджені конституційною
більшістю депутатів. Як наслідок цього Україна стала незалежною
демократичною державою з неподільною та недоторканою територією,
на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.
З метою всенародного підтвердження Акта сесія вирішила провести 1
грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум. Під час референдуму 1
грудня на який виносилося питання «Чи підтверджуєте ви Акт
проголошення незалежності України», Акт дістав підтвердження 90,32
% громадян, які брали участь в референдумі. За ходом референдуму
спостерігали представники державних органів, політичних партій і
рухів, держав колишнього СРСР і зарубіжних країн, міжнародних
організацій, українські та іноземні журналісти. Референдум підтвердив
волю українського народу жити в самостійній соборній українській
державі.
Одностайність підтримки Акта проголошення незалежності України
засвідчила не стільки про перехід парламентської більшості на
самостійницькі позиції, хоча без урахування історичної реальності і волі
народу тут не обійшлося, скільки про деморалізацію прокомуністичних
елементів за умов поразки перевороту, про спробу ціною паперової
незалежності врятувати компартію, про тактику поступки у гаслах з
метою подальшого вихолощення змісту цих гасел. Водночас частина
комуністичної номенклатури дійшла висновку, що в нових умовах й
груповим інтересам більше відповідає незалежна Україна, зробила
свідомий вибір на користь самостійності.
53.
