Процес «перебудови» і «гласності» в СРСР визначив основну проблему тогочасного суспільства, яка полягала у неспроможності тоталітарно-бюрократичної системи держави до будь-яких позитивних зрушень на рівні реорганізації соціально-економічної і політичної сфери.
Зако́н «Про мо́ви в Украї́нській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989, ще до проголошення незалежності України. Закон став першим вагомим здобутком національно-демократичних сил і закріпив позиції, які на той час здобули українська інтелігенція та національний рух.
Скасований законом України «Про засади державної мовної політики».
Прийняття Закону «Про мову в Українській РСР» є фактом утвердження демократичних досягнень на території колишнього СРСР. Схожі закони прийнялиГрузія, парламенти балтійських країн. На черзі була Україна. При цьому закон про мову дещо різнився від радикальнішого законопроекту, який пропонувалиСпілка письменників, Товариство української мови.
Водночас закріплювалося вагоме значення російської мови в Україні. Зокрема, службові особи зобов'язані володіти як українською, так і російською мовами, акти найвищих органів мають публікуватися обома мовами, вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим. Останній пункт всупереч Закону послідовно не виконується в незалежній Україні, коли вивчення лише української мови є обов'язковим, а російської — добровільНИМ.
