Основні проблеми відбудови сільського господарства України після завершення Великої Вітчизняної війни. Причини та масштаби голоду 1946-1947 рр.

 

Друга світова війна призвела до значних змін у долі України. Хоча Україна і зазнала великих збитків (зруйнований  економічний потенціал, численні людські втрати), значно розширились її кордони, зросла політична й економічна вага

 

республіки в СРСР, вона вийшла на міжнародну арену як суб'єкт міжнародного права, докорінно змінився склад її населення.

 

I, що найважливіше, вперше за багато століть майже всі українські землі були об'єднані кордонами однієї держави.

Остаточно повоєнні кордони УРСР сформувались у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського

 

територіальних узгоджень та юридичного закріплення у                    

                               складі республіки західноукраїнських земель, що увійшли до складу

 

УРСР протягом 1939-1945 pp.

Можна назвати такі особливості відбудови в Україні:

1.Масштаби відбудованих робіт були більшими, ніж у будь-якій іншій країні Європи.

2.Республіці доводилось розраховувати лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу.

3.При відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80% капіталовкладень) за рахунок легкої

 

промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилося лише 7% капіталовкладень).

4.Економіка України відбудовувалась і розбудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як

 

частина загальносоюзної економічної системи.

5.Повсюдно була запроваджена адміністративно-командна система.

6.Надзвичайно велика роль відводилася ідеологічному заохоченню праці, що знаходило свій вияв у широкомасштабних  мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.

7.Відбудова ускладнювалася голодом 1946-1947 pp.

8.Гостро відчувалась нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Особливо важким було становище селян. Вони отримували мізерні заробітки, на них не поширювались соціальні гарантії, вони

 

були позбавлені права мати паспорт, а відповідно й вільно пересуватися. їм доводилось сплачувати великі податки на

 

присадибні ділянки. Селянство, як і раніше, залишалось найбільш ущемленою категорією суспільства. Значною мірою на його

 

становище впливало негативне становлення влади до кооперативної власності, що зображувалась як щось «другорядне», як

 

«непослідовно соціалістична» форма господарювання. Колгоспник був відчужений від засобів виробництва, від розподілу

 

створеного ним продукту. Вироблена колгоспами продукція державою не закуповувалась, а фактично вилучалась методом

 

продрозкладки. Між містом і селом існував нееквівалентний обмін.

Всіляко обмежувалось ведення особистого підсобного господарства. Природне прагнення людей бути господарями на землі

 

розцінювалось як приватновласницький пережиток. Прийнятий ще 1939 р. закон про сільськогосподарський податок набирав

 

більш жорстоких, антигуманних форм. Згідно з цим законом, оподатковувались кожна тварина чи дерево. Податок стягувався з

 реалізації всіх культур, вирощених на присадибних ділянках колгоспниками, не говорячи про одноосібників. Колгоспники 

 

одержували за нелегку працю символічну платню, а існували, в основному, за рахунок присадибних ділянок. Селяни не 

 

забезпечувались пенсіями. У більшості колгоспники не мали паспортів і без особливого дозволу не могли залишати села.

Причини голоду

Стан сільського господарства після закінчення Другої світової війни був дуже складний. Було пограбовано і зруйновано 

 

близько 30 тисяч колгоспів, радгоспів і МТС, тисячі сіл, з яких понад 250 розділили долю Хатині. Різко скоротилося 

 

поголів'я худоби. Коней залишилося 30 % довоєнної кількості, великої рогатої худоби — 43 %, овець і кіз — 26 %, свиней — 

 

11 %. Значно постраждали тракторний і комбайновий парки.

Творення голоду відбувалося шляхом пограбування сіл через здійснення репресивної хлібозаготівельної та податкової 

 

політики, насильницькі зверхнадмірні зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки.

Жертви голодомору

Люди відкопували мерзлу картоплю, буряки, що лишилися на полі після збирання. Навесні рятувалися щавлем, кропивою, 

 

лободою, конюшиною. У багатьох областях України їли також дрібних гризунів, собак, кішок. Були навіть випадки 

 

людоїдства. Внаслідок недоїдання серед сільського населення поширилася дистрофія. В цей час у міських і сільських