Радянські республіки, що утворилися на руїнах Ро сійської імперії, на початку 20-х років були формаль но незалежними державами.
Після закінчення війни працівники центрального партійно-державного апарату посилили намагання включити формально незалежні республіки до складу РСФРР.
У грудні 1920 р. між Росією та Україною було підписано договір про воєнний і господарський союз, що передбачав об'єднання семи наркоматів обох держав і входження їх до складу уряду Російської Федерації. На V Всеукраїнському з'їзді Рад (лютий— березень 1921 р.) проти цього договору виступили представники опозиційних партій. Проте з'їзд рати фікував договір.
Деякий час українському радянському урядові на чолі з X. Раковським удавалося зберігати певну ав тономність (зокрема, при укладанні міжнародних до говорів, здійсненні зовнішньої торгівлі). Контроль цен тру над національними республіками забезпечувався двома централізованими силами: Червоною Армією і РКП(б), складовою частиною якої була КП(б)У.
У грудні 1922 р. VII Всеукраїнський з'їзд Рад схва лив ідею створення Союзу. ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про ут ворення Союзу та Союзний договір.
Зміст Союзного договору полягав у тому, що:
а) незалежні радянські республіки добровільно і на рівноправних засадах вступають у державний союз;
б) до компетенції союзного уряду входили зовніш ня торгівля, військово-морські та іноземні справи, за лізничний транспорт і поштово-телеграфний зв'язок, утворювались відповідні загальносоюзні наркомати;
в) до компетенції республіканських урядів були віднесені внутрішні справи, освіта, юстиція, землероб ство та соціальне забезпечення.
Остаточне юридичне оформлення Радянського Со юзу відбулося на II з'їзді Рад СРСР (січень 1924 p.). З'їзд прийняв Конституцію СРСР, яка складалася з двох частин. Вона закріпила право кожної респуб ліки на вільний вихід із Союзу, установила, що тери торії республік не можуть бути змінені без їхньої зго ди. Через те, що реальна влада в республіках належала єдиній Всесоюзній комуністичній партії, суверенні права залишалися фіктивними.
У процесі створення СРСР план федеративного об'єднання республік було підмінено «автономіза цією». Республіки фактично втратили свою неза лежність і поступово перетворювалися на звичайні ад міністративні одиниці унітарної держави. На багато десятиріч доля українського народу була поставлена в залежність від політики центру, який ототожнював ся з ЦК ВКП(б), союзним урядом та союзними відом ствами, що знаходилися у Москві.
Утворення СРСР було певним компромісом між Москвою та національними рухами на окраїнах ко лишньої імперії. Але політика більшовиків у націо нальному державному будівництві мала тактичний характер. СРСР був псевдофедеративною державою і до останніх днів свого існування залишався унітар ною централізованою імперією.
