13. Французька література ХVIII ст.
Історія французької просвітницької літератури XVIII століття — це одночасно історія її політичних, філософських та соціальних ідей, оскільки письменники-просвітителі і були водночас і філософами, і політичними діячами. Протягом XVIII століття між Францією та Англією вирішувалося питання про першість щодо захоплених колоній. Англія із року в рік посилювала свої позиції, використовуючи або свідомо створюючи конфлікти на континенті і втягуючи до них Францію (війна за іспанську спадщину, війна за польську спадщину, Семилітня війна І 756—1763 років тощо). На початку століття Франція втратила ряд колоній в Америці, після Семилітньої війни вона вимушена була поступитися Англії Канадою, деякими колоніями в Індії тощо. Війни ослабили Францію, порушили внутрішнє економічне життя країни. Державна казна була спустошена. Народ жив у жахливій бідності. Внутрішня політика французького абсолютистського уряду у ХУГО столітті була безпорадною, як і політика зовнішня. Державний борг зростав з року в рік. Катастрофічно падала в ціні грошова одиниця. Держава неодноразово оголошувала себе банкрутом. А між тим двір на одні лише подарунки та пенсії витрачав щорічно 28 мільйонів ліврів. Збільшувалася кількість так званих "фіктивних" посад.
Характерні риси французького Просвітництва:
- в центрі уваги французьких просвітників була наука;
- вони проголосили людину творцем історії, відкидаючи теорію церковників про божественне провидіння;
- утверджували необхідність перебудови людського суспільства. З цією метою потрібно озброїти людей розумом, просвітити їх тощо;
- віра в ідею просвітницької монархії— поставити на чолі держави монарха-філософа;
- теорія "природної людини". На їхню думку, існувало дві категорії людської особистості:
- особистість, створена природою, яка живе за її законами у постійному безпосередньому спілкуванні з нею;
- особистість, сформована у суспільстві, сповненому найстрашніших пороків.
- звідси завдання — повернути людину до природи, до її природних законів;
- мистецтво повинно мати просвітницькі цілі, викривати неправду церкви, казки священиків, викорінюючи забобони, релігійний фанатизм, нетерпимість, виховувати гуманістичні ідеали тощо;
- трибуною просвітників був театр;
- "дитиною" просвітників був жанр філософського роману. Мета останнього полягала не в тому, щоб всебічно висвітлити характер людини або історичну обстановку, як це ми бачимо у реалістичному романі XIX століття, а у підкреслено повчальній формі донести до читача філософські ідеї автора, зробити ці ідеї зрозумілими, загальнодоступними;
- художні образи використовуються письменниками як носії певних філософських ідей;
- просвітники залюбки використовували у своїх творах фантастичні елементи, вимисел тощо;
- головна перевага прози—точність і зрозумілість мови письменника.
