10. Співвіднесення загальної періодизації літератури ХVІІІ ст. з особливостями розвитку національних літератур.
У кожній країні література носила яскраво виражений національний характер у залежності від своєрідності історичного розвитку народу, його національних рис і традицій. Хоча для всієї епохи були характерні деякі спільні риси, виражені у явищі Просвітництва та течії сентименталізму.
(11) Західноєвропейська література
У західноєвропейській літературі просвітницькі тенденції спочатку зародилися в Англії на початку 1700-х років, досягли своєї вершини у середині століття у Франції і перейшли в нову якість наприкінці століття в Німеччині. У літературі виділяється три основні ідейно-стильові напрями:
Література просвітницького раціоналізму, що найбільшою мірою відбила просвітницькі ідеї. Література сентименталізму, до якого також відносять літературу штюрмерства в Німеччині. Література веймарських класиків у Німеччині (Шиллер, Гете). У західноєвропейській літературі цього періоду виділяють такі етапи: Література просвітницького раціоналізму в Англії: Даніель Дефо (1661-1731) Джонатан Свіфт (1667-1745) Література просвітницького раціоналізму у Франції: Монтеск’є (1689-1755) Вольтер (1694-1778) Дені Дідро (1713-1784) Бомарше (1732-1799) Література сентименталізму в Англії: Семюел Річардсон (1689-1761) Генрі Філдінг (1707-1757) Лоренс Стерн (1713-1768) Едуард Юнг (1683-1765) Роберт Бернс (1759-1796) Література сентименталізму у Франції: Жан-Жак Руссо (1712-1778) Луї-Себастьян Мерсьє (1740-1814) Жан-Анрі Бернарден де Сен-П’єр (1737-1814) Ніколя Ретіф де ля Бретон (1734-1806) Маркіз де Сад (1740-1814) Веймарська класика: Готгольд Ефраїм Лессінг (1729-1781) (предтеча) Штюрмерство (предтеча) Фрідріх Шиллер (1759-1805) Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832)
