У 20-х — на початку 30-х pp. активно розвивається література.
У розвитку мистецтва цієї доби поєднувалися традиції дожовтневого часу тадосвід молодих культурних сил, покликаних до життя революцією. Про бурхли-вий розвиток літератури цієї доби свідчить утворення різноманітних творчихугруповань («Плуг», «Гарт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, «Молодняк», «Аспанфут», «Но-ва генерація» тощо). У цей час молоді українські письменники часто відмовля-ються від традицій класичної літератури та орієнтуються на літературне життяЗахідної Європи.
У літературі 20-х pp. сформувалася яскрава революційно-романтична течія (П. Ти-чина, В. Єосюра, В. Чумак, В. Еллан).
У другій половині 20-х pp. помітне місце займала ВУСІ IIІ (1927—1932) — спіл-ка, яка ставила за мету об'єднати всіх художників слова, що прагнули до створенняєдиної інтернаціональної пролетарської літератури.
Керівники ВУСІ IIІ висунули гасло «союзник або ворог», виявляли нетерпимістьдо тих письменників, що не належали до організації (Остап Вишня, М. Куліш,Ю. Смолич, О. Копиленко, Є. Плужник, Ю. Яновський).
Група київських неокласиків (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Риль-ський) прагнули засвоїти досвід класичної світової літератури. Чимало митців тя-жіли до різних проявів модернізму.
Існували літературні угруповання, які тяжіли до модернізму в різних його ви-явах: «Аспанфут», «Авангард», «Ланка», «Марс». У 20-х pp. ще була певна можли-вість розвиватися напрямам, започаткованим на початку XX ст. Символізм, харак-терний для творів молодого П. Тичини, продовжував розвиватися. Його представни-ки згрупувалися довкола журналу «Музагет» (Д. Загул, О. Слісаренко, В. Кобилян-ський та ін.). Символізм — нетривалий період в історії нашої літератури, бо йогопредставники відходили до інших течій — футуризму, революційно-романтичногонапряму.
