Саме становлення особистості є не що інше, як результату культурної еволюції індивіду. Тільки засвоюючи і об'єднуючи в собі визначену частку суспільної культури, людина стає особистістю і персоніфікує знайдений культурний потенціал як свій власний світ, як багатство свого
"Я". Таким чином, лише освоюючи через пізнання і діяльність зовнішнє, матеріалізоване вираження культури, індивід знаходить людську якість, стає здатним сам брати участь у культуротворчій діяльності.
Культура це процес розвитку людських сил і здібностей, показник міри людського в людині, характеристика розвитку людини як людської істоти, процес, який одержує своє зовнішнє вираження у всьому багатстві і різноманітті створюваної людьми дійсності, у всій сукупності результатів людської праці і думки.
Центральною фігурою культури є людина, тому що культура світ людини. Культура це розвиток духовно-практичних здібностей і потенціалів людини і їх втілення в індивідуальному розвитку людей. «Дуже важливо, щоб зовнішня краса була присутня в житті людей, особливо молодих. Гармонія формує людську особистість. Ніколи не можна нехтувати естетичними засадами в житті людини». Це слова з проповіді Святішого Патріарха Кирила, виголошеної ним нещодавно в Іоанно-Богословському домовому храмі Санкт-Петербурзької духовної академії. Багатство або бідність нашої душі, наповненість або спустошеність внутрішнього світу кожного з нас, безумовно, знаходять відбиток у зовнішньому світі і в нашій поведінці. Вчинки й рішення людей, їх манера організації навколишнього простору — це прояви їхньої натури.
Існує незаперечна істина: "Краса врятує світ". Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси. Для мене сила життєдайної краси міститься у злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще, що в ній є.
Кажуть, що людину зустрічають "по одежі". Можливо, хтось може не погоджуватися з цим, але признайтесь, чи принесе задоволення спілкування з людиною неохайною, брудною? Спочатку не сприймуть її очі, а потім, у більшості випадків, - і душа. Бо зовнішній вигляд є відбитком внутрішнього стану, та про це, на жаль, пам'ятають не всі і не завжди.
Але мені можуть заперечити і сказати, що не всі у змозі одягатися красиво, модно. Та "красиво і модно" - це не тільки одяг та взуття із подіумів або дорогих супермаркетів. Перш за все, це - смак, гармонія, охайність, чисте тіло, усміхнені очі, красива мова. Все це і є зовнішньою красою людини, за якою не помічаються навіть певні фізичні недосконалості її обличчя або фігури. .
Та найбільше її багатство - це красива душа. Є таке народне прислів'я: "З личка не пити водички". Це значить, що якою б прекрасною зовні не була людина, найважливіша в ній краса внутрішня. її канони народжувалися і закріплювалися віками, передаючись від покоління в покоління. Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі та співвітчизників, повага до літніх людей та піклування про дітей, сердечне бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору... Цей перелік найкращих рис характеру людини можна продовжувати й далі, та головне - щоб ми не тільки усвідомлювали це, але й прагнули, сповнивши свої душі цим багатством,, віддавати його людям.
