Друга світова війна стала тяжким випробуванням для нашого народу. Військові події забрали мільйони людських життів, були знищені цінні пам'ятки культури, розграбовані музейні та приватні колекції. Тисячі музейних експонатів були вивезені за кордон і не повернуті після закінчення війни. Діячі української культури всі сили присвячували боротьбі з ворогом. У творчості письменників переважала патріотична тематика.
Вже влітку 1941 року починається евакуація науково-дослідних центрів України. У червні 1943 року Академію наук та інші науково установи України було переведено до Москви[2]. 130 докторів і кандидатів наук, 170 співробітників академії воювало на фронтах війни у лавахРадянської армії.
Українські вчені розробили нові ефективні методи лікування поранених.
У роки війни понад 45 українських вузів працювали в евакуації. Окремі вузи влились як факультети до місцевих навчальних закладів. У літературі українські письменники, поети і публіцисти перейшли від побіжних зарисовок і нарисів перших днів війни до широкого висвітлення подій, поглиблення героїчного елементу в творах. Набирає силу сатира, що успішно слугували викриттю ворога. Поезія стає покликом до боротьби з ворогом.
З усіх жанрів образотворчого мистецтва в цей період найінтенсивніше розвивається графіка — агітаційний плакат і сатиричний малюнок.
З території України під час війни було евакуйовано 50 театрів та театральних колективів. Багато акторів у перші місяці війни записались до лав Червоної армії.
Українські кіномитці працювали в роки війни над агітаційними патріотичними художніми фільмами, а також над створенням бойових фронтових документальних кіножурналів, кінохронік.
Під час війни провідними темами творчості для композиторів став патріотизм, геройство, звитяга і віра в перемогу. Головний запит того часу був на масову бойову пісню.
