Пантелеймон Куліш служив українській національній ідеї. Так, у листі до Г. Рентель (1862) він писав: «Кращого від українців в ідеї нема нічого, але ...небагато в нас людей гідних, решта — дурноляпи, можливо, більше шкідливі, ніж корисні для розповсюдження в суспільстві рятівної для майбутнього української ідеї».
Чим же цінний для нас Куліш? Саме він написав новаторський твір «Чорна рада», піднісши ним українську літературу до світового рівня. Саме він започаткував український історичний роман. П. Куліш був мистецьким новатором у галузі перекладу світової літератури українською мовою, та ще й у той час, коли видані були укази про заборону рідної мови, він перший переклав Біблію, створив перший український правопис на фонетичній основі («Кулішівка»), створив «Граматику» для українських шкіл.
У своїх творах порушував важливі проблеми, які є актуальними й сьогодні: батьки і діти, кохання й подружнє життя, патріотизм і незалежність держави, ставлення влади до народу, народна мораль, добро і зло.
Усе своє життя Куліш служив українській національній ідеї, у ній — його єдина мета, у ній він був послідовний.
Так І. Франко писав: «Куліш усе життя своє шукав шляхів, палаючи пристрастю сказати якесь велике слово. У даний момент твердо переконаний у правоті своєї думки, він усе ж незабаром відкидав її, щоб знову з такою ж самовпевненістю захищати яку-небудь іншу. Ці питання складали трагедію його життя, але вносили фермент у літературне життя України...»
Важливим є те, що письменник широко відтворив життя різних сфер тогочасного суспільства та типових представників усіх соціальних верств.
Кулішу належить пріоритет у багатьох галузях духовного життя українців : він перший переклав Біблію українською мовою , створив перший в Україні фонетичний правопис , написав перший український історичний роман. Він - один з перших будителів національної самосвідомості українців. Треба « будити сонних » - заявляв Куліш не раз. Цей заклик звучить актуально і зараз. А ось підсумок життєдіяльності Куліша , зроблений геніальним Франко : «Це був великий , хоч хворий дух . Йому не дано було гармонії , але він пристрасно шукав те , чого не міг осягнути ».
Куліш - фігура неймовірно складна . І як людина , і як творець. В історії української літератури навряд чи знайдеться людина , подібний йому . Ні по силі таланту , ні по мінливості поглядів і розбіжністю настроїв. "У Куліша друга половина думки б'є першій в пику " , - говорив Іван Франко . Ця непослідовність виявляла себе у всьому , а особливо в літературних , історичних та видавничих поглядах Куліша.
Все життя він намагався завести журнал або газету і часом йому це вдавалося , але виникали суперечки , і журнал гинув.
"Хата " вийшла невеликий книжкою , типом альманаху , з поезією Щеголева , Кузьменко , Глібова , з розвідкою Куліша з історії української літератури , в якому він хвалить Квітку - Основ'яненка і Шевченка і засуджує Котляревського за те , що ніби він сміявся над народом і зробив своїм Енеєм такого реготу , який ледь не втратив новонародженим слова .
Інша справа - "Основа" . За 2 роки вийшло 22 товстих книжки. Сенс їх різний: в основному це оповідання і вірші , але чимало й наукових досліджень , публікацій з різних місцевостей України . Співробітники були люди талановиті і відомі - Шевченко , Куліш , Костомаров , Глєбов , А. Стороженко , Номис , Марко Вовчок , Ганна Барвінок , Руданський - такі імена прикрашають вже першу січневу книжку "Основи" 1861 року. Далі до цих імен долучаються ще Мордовець , Л. Жемчужников , музикант Сиров , бібліограф Межов , Ніс , Свидницький , Максимович , Мізко , Кониський , Кухаренко , Сухомлинов , О. Котляревський , В. Антонович , Петро Єфименко - можна сказати , вся передова українська інтелігенція того часу.
Куліш був завзятий публіцист ; він охоче виступав проти ворогів українського народу взагалі , - це було в основному в " Основі " ; потім проти ворогів особистих , які не поділяли його переконань.
Найбільшим досягненням Куліша в публіцистиці було видання у власній друкарні "Кобзаря" Т.Г. Шевченко в 1861 р.
