Григорій Сковорода (1722-1794) — видатний український мислитель, філософ, гуманіст,просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби «добра» і «зла». Філософська концепція Г. Сковороди ґрунтується на тезі про існування трьох світів: макрокосму — всесвіту, який є вічним; мікрокосму — людини; “символічного” світу Біблії. Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, а, в перекладі на конкретну політичну мову того часу, це означало сильну демократичну тенденцію, що була поєднана зі співчуттям до закріпачених селянських мас, з гострою неприязню до московських гнобителів. В одному своєму вірші, що має багатозначний заголовок («Про свободу» він писав тодішнім жаргоном, винесеним із Академії. Як на джерело радощів, а звідси — душевного здоров'я, Сковорода вказує на дружбу.
