Грецька антична філософія сформувалася в VII - VI ст. до н. е. Характером і спрямованістю змісту, методом і стилем філософствування вона якісно відрізняється від давньосхідних вчень і є, власне, першою в історії спробою раціонального осмислення дійсності.
У розвитку античної філософії умовно виділяють чотири основні етапи: до сократівський (VII - IV ст. до н.е.), класичний (з середини V - IV ст. до н.е.), елліністичний (кінець IV - II ст. до н.е.) і так званий римський період (І ст. до н.е. - V - VI ст. н.е.)
Першою філософською школою Давньої Греції була Мілетська школа. її представники вперше свідомо поставили питання про першооснови сущого, про сутність світу. Ця школа тяжіла до матеріалізму, оскільки її представники інтуїтивно розуміли світ як матеріальний. Разом зі стихійним матеріалізмом вони виявили елементи діалектики, за допомогою яких прагнули осягнути світ у динаміці змін і розвитку.
Найбільш відомим серед них був Фалес (625 - 547 рр. до н.е.). Його різнобічні знання (в галузі астрономії, геометрії, арифметики) мали визначальний вплив на розвиток тогочасного філософського мислення. Основою всього сущого він вважав воду, однак, тлумачив її не як конкретну форму або персоніфікацію міфологічної сили, а як аморфне, плинне зосередження матерії.
Іншим видатним мілетським філософом був Анаксімандр (611 - 546 рр. до н.е.), він теж стихійно тяжів до матеріалізму й порушував питання про початок світу.
Третім видатним мілетським філософом був Анакс Імен 585 - (524 рр. до н.е.). Він зміцнив і завершив тенденцію наївного давньогрецького матеріалізму в пошуках природних причин.
