Перші відомості про демоністичні вірування слов’ян подають київські книжники та український міфологічний фольклор. На жаль, лише у XIX ст. розпочалося систематизоване фіксування й вивчення української міфології як однієї зі складових загальнослов’янської культури.
Аналіз змісту цих вірувань дає підставу виділити два основні етапи в еволюції демоністичних образів. Перший з них представлений віруваннями в духів. Другий виникає уже за часів трипільської культури і наслідується слов’янами. До того ж перший етап фактично не закінчується і триває поряд з другим навіть уже за християнських часів.
Стародавні пам’ятки згадують про божків, яких почитали давні слов’яни.
Ліси населяли лісовики або полісуни, які жили у дуплах сухих дерев. Давні українці вірили, що у збіжжі обов’язково повинні жити польовики, які дуже люблять викочуватися в хлібах Подругами і сестрами русалок водяних вважалися лісові мавки.
