60. Внесок діаспори в українську культуру ХХ ст.

І хвиля 1861-й вважається роком початку масової імміграції українців, яка тривала до 1914 року і привела за океан понад 180 тисяч українців. Переважну більшість становили вихідці з Галичини, Буковини та Закарпаття — земель, що входили до складу Австро-Угорської імперії. Вони осіли в основному у степах Західної Канади, де потрібні були хлібороби і дешева робоча сила, а також лісоруби й шахтарі. Головні причини виїзду за океан — перенаселення, безземелля й безробіття. 1907 року побачила світ перша українська газета в Канаді — Червоний прапор, 1910- го українські вчителі почали видавати часопис Український голос, який і досі виходить у Вінніпегу. Канадський уряд пішов назустріч іммігрантам: створив на їхнє прохання двомовні англо-українські школи, які діяли до 1914 року.
ІІ хвиля Після перерви, викликаної першою світовою війною, з 1920-го по 1930 рік за кордон ринула друга хвиля українських емігрантів. Ця хвиля отримала назву політичної імміграції. Цього разу Батьківщину покинули не тільки селяни, а й робітники, представники інтелігенції, ветерани армії Української Народної Республіки. Після розпаду Австро-Угорської імперії Галичина була окупована Польщею, Буковина — Румунією, а Закарпаття — Чехословаччиною. Тут також українців спіткали тяжкі економічні умови, які ще не раз призводили до масового виїзду за океан. З цією, другою хвилею, прибуло понад 67 тисяч чоловік. Вони оселилися не лише у степах Західної Канади, а й у великих промислових містах східної частини країни, де знаходили роботу на фабриках і заводах. Близько 200-250 тисяч українців опинилися у Західній Німеччині, втікаючи від радянської окупації. ІІІ хвиляПочинаючи з 1947 року, Канада ще тільки раз відчиняла двері для імміграції з Європи. Тоді сотні тисяч українців перебували в таборах для біженців та військовополонених у Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій Британії. Серед них було чимало остарбайтерів — людей, вивезених з України під час другої світової війни на примусові роботи в нацистську Німеччину; значну частину становили колишні вояки УНА, ветерани української дивізії Галичина Власне третя хвиля тривала з 1947-го по 1953 рік. Упродовж цього короткого часу до Канади приїхали 37 тисяч українських іммігрантів, а у Сполучені Штати Америки — 180 тисяч. Цього разу серед прибульців була велика кількість інтелігенції та науковців. Вони сприяли розквітові українського політичного, громадського, культурного та релігійного життя в діаспорі. Цих іммігрантів обєднувала відданість ідеї незалежності України й відновлення української суверенної держави.ІV хвиля а з 1980 року почали приїжджати в Канаду представники четвертої хвилі українських іммігрантів. Спочатку прибули майже 10 тисяч українців із Польщі. А під час горбачовської відлиги чимало українців скористалися можливістю відвідати родичів у Канаді. Четверта хвиля дуже відрізняється від трьох попередніх. Більшість людей подалися в дорогу через скрутні економічні умови, що настали після розвалу Радянського Союзу. Основна їх маса має вищу освіту, або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу знайти роботу в Канаді. Ці прибульці намагаються одразу влитися в канадське суспільство і не знаходять спільної мови з представниками старої імміграції. У багатьох із них світогляд залишився радянський, а їхня розмовна мова — російська. Ця четверта хвиля викликала шок у старої української діаспори, оскільки вона не очікувала такого байдужого ставлення до української мови, культури, традицій.Перший період: 1921 — 1940 рр. Саме в цей період літературне життя еміграції набуває свого розвитку у таких містах як Прага, Варшава, Париж.
Друковані органи, що існували в цей час та були трибунами літературного процесу, в той час були: Нова доба Відень, 1920-1921рр., Воля Відень, 1920-1923рр., Веселка Каліш, 1922-1923рр., Нова Україна Прага, 1922-1928рр., Літературно-науковий вісник Львів, 1922-1932рр., Вісник Львів, 1933-1939рр., Тризуб Париж, 1926-1939рр., Ми Варшава, 1933-1939рр..Другий період: 1941 — 1945 рр. — міграційне літературне життя, яке було зосереджене в певних центрах, перестає існувати через Другу світову війну. Виникають тимчасові, інколи рухомі літературні органи в різних, окупованих німцями, місцевостях України: Литаври Київ, 1941р., Український засів Харків, Київ, Єлисаветград, 1942-1943рр., Наші дні Львів,1941-1944рр.. Літературне життя виявлялося також і навколо недовготривалих газет та тижневиків: Краківські вісті Краків, Українське слово Київ, Волинь Рівне, Нова Україна Харків, Львівські вісті Львів тощо.
Третій період: 1945 — 1954 рр. Саме в цей період створився Мистецький український рух, перше повоєнне літературне обєднання письменницьких сил еміграції. Цей період — європейська переходова доба еміграції, доба таборів Ді-Пі. Літературні центри цієї доби: Мюнхен, Авсбург, Новий Ульм, Зальцбург, Париж, Штутгарт. Друковані органи: три збірники МУРу літературно-мистецького спрямування; МУР-альманах, ч.1; Арка — місячник літератури, мистецтва, критики;
Хорс — збірник красного письменства, критики і перекладів; Заграва — літературний журнал; Звено — журнал літератури, мистецтва і критики.Четвертий період: 1954 — 1997 рр. У цей період постало та активно діяло Обєднання українських письменників Слово. Виходив збірник Слово. Члени ОУП Слово проводили зїзди, новорічні зустрічі митців, літературні вечори, доповіді в різних країнах. Це була найбільша за кількістю та найактивніша в своїй діяльності організація українських митців.Мистецький український рух Організація українських письменників в еміграції пережила багато внутрішніх та зовнішніх суперечностей і труднощів. Через фінансові труднощі всі її періодичні видання були неперіодичними. Окрім серії Мала бібліотека МУРу, видавалося також декілька газет та журналів: Рідне слово, Українська трибуна Мюнхен, Заграва Авсбург, Літературно-науковий вісникГайденава, Українські вісті Ульм, НеділяАвсбург, ЧасФюрст. Виходив журнал ЛитавриЗальцбург, де співробітничали Юрій Клен, І.Кошелівець, Ю.Лавріненко,
І.Качуровський. Найбільш представницькою була Арка, що виходила у Мюнхені, і проіснувала аж два роки 1947-1949. Тут зявлялися художні твори, рецензії, мистецтвознавчі, філософські та культурологічні статті, критичні огляди. У 1946р. І.Качуровський підготував та видав збірник Хорс і Календар-альманах за 1947 рік.