У березні 1917 року — відкриті перша українська гімназія в Києві а всього за роки УНР було відкрито близько 130 гімназій, університет в Катеринославі, консерваторія в Харкові, сільськогосподарський інститут в Одесі. Жовтень 1917 року — Український народний університет в Києві, Учительській інститут в Житомирі, Науково-педагогічна Академія. Активізується видавнича справа. У 1921 році виходив 121 часопис, 60 газет. Улітку 1918 року створена комісія з організації проекту УАН під керівництвом міністра освіти М.Василенка.Першим президентом УАН став В.Вернадськіш 1863-1945 — член партії кадетів, визначний вчений і організатор науки. До 1928 року секретарем академії був А.Кримський 1871-1942 вчений зі світовим імям, сходознавець, славіст, письменник, знав більше 60 мов.У 1918 році в Києві засновано Близькосхідний інститут, реорганізований в 1920 році в інститут закордонних справ.Загальне піднесення національної культури було тісно повязане з розвитком літературного процесу. У 1918-1921 рр, виникає велика кількість літературних обєднань, друкуються різноманітні художні збірки і альманахи Мистецтво, Літературно-критичний альманах, Червоний вінок, Музагет, Гроно, Зшитки боротьби, Шляхи мистецтва, Жовтень, Вир революції тощо.Новій українській поезії були притаманні романтичні настрої. Виходять поетичні збірки В.Чумака Заспів, В.Сосюри Червона зима, І.Кулика Мої коломийки. Помітне місце у тогочасній поезії посідають В.Блакитний, Д.Загул, Г.Епік, В.Поліщук, Е.Плужник. Подією культурного життя стали поетичні збірки П.Тичини Сонячні кларнети і Плуг.
На творчості українських літераторів 1917-1921 рр, позначився також вплив європейського модернізму Тяжіли до нього поет, театрознавець, перекладач Микола Вороний 1871-1940. Творчість Вороного знаменувала певний розрив з народницькою поетичною традицією. Він один з перших започаткував в українській ліриці тему міста, інші модерністські мотиви європейської поезії; в яких протиставлялися поетична одухотвореність і буденність. Вороний був одним з засновників Національного зразкового театру 1917, засновником і керівником Українських вищих драматичних курсів 1918-1919. Цей видатний діяч української культури був двічі репресований, у 1934 та 1938 рр.Тенденції європейського модернізму символізм та футуризм помітні також у творчості поетів Д.Загула, Я.Савченка, О.Слісаренка, М.Терещенка, В.Кобилянського та ін., які групувалися навколо видавництва Молода муза у Львові 1906-1909.О.Бургард псевдонім Юрій Клеін, 1891-1947. Доля їх склалася трагічно. Хист кожного так і не розкрився до кінця.У Києві 20-х рр, плідно діяли й інші літературні обєднання — Аспис, Ланка, Марс, куди входили талановиті літератори В.Антоненко-Давидович, М.Івченко, Г.Косинка, Т.Осьмачка, В.Підмогильний, Е.Плужник, Д.Фальківський.Визначним теоретиком національно-культурного відрод ження був М.Хвильовий 1893-1933. Він поділяв принцип неокласиків. Така позиція суперечила офіційній радянській ідеології, спрямованій на формування пролетарської культури та класових цінностей. Хвильовий ототожнював ідеї Пролеткульту з хуторянством, критикував політику масовізму в культурі. Наголошував на тому, що тільки професіоналізмом можна піднести культуру, літературу на європейський та світовий рівень. Ідеї Хвильового романтизм національного відродження поділяло чимало діячів культури України — В.Елан-Блакитний, О.Близько, М Йогансен, а також М.Бажан, Ю.Яновський, О.Довженко частково.
Офіційна критика оголосила романтизм класово ворожим явищем. У відповідь на запровадження єдиного ідеологічного керування творчим процесом Хвильовий публікує низку художньо-публіцистичних і ворів. Серед них широкого розголосу набула стаття Україна чи Малоросія, де він чітко висловився за необхідність національно-культурного відродження.В 1918 році у Києві діяли три театри: 1 державний драматичний керівники О.Загаров і В.Кривецький, 2 Державний Народний П.Саксаганського і 3 Молодий театр, який організували Лесь Курбас і Гнат Юра. У 1919 році Гнат Юра відокремився від Молодіжного театру і з групою акторів створив театр ім.І.Франка.
У 1922 році створив новаторське обєднання — театр Березіль. Там йшло становлення таких відомих акторів як Бучма, Василько, Гірняк, Добровольський, Крушельницький, Ужвій, Чистякова, які заклали підвалини новаторської театральної школи в Україні. У галузі архітектури йде пошук втраченого національного стилю творчо переосмислюються традиції народної деревяної архітектури і козацького бароко. Архітектор Д.Дяченко 1887-1942 — один із засновників українського
архітектурного стилю. Спорудив земську лікарню у м.Лубнах 1914-1915 — теперішня школа-комплекс Української сільськогосподарської Академії 1925-1927. Був незаконно репресований.Принцип народної архітектури використовував у своїй творчості В.Троценко 1888-1978 — автор проектів шкіл, лікарень, клубів на Криворіжжі та Донбасі 1920-1930, Червонозаводського театру у Харкові 1931-1938 Музична культура несла в собі три чинника розвитку: 1 традицію народної пісенності, 2 музичної школи Лисенка, 3 нової європейської стилістики. Значний внесок у розвиток української музичної культури зробили М.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, Б.Підгорецький, П.Сениця.Розвивається жанр оперного мистецтва, діють оперні театри в Києві, Харкові, Одесі та інших містах. Широкого визнання набуває виконавська майстерність І.Паторжинського, М.Литвиненко-Вольгемут,З.Гвидай, О.Петрусенко.Авангардизм в українській музиці проявився у творчості композитора, диригента і педагога Б.Лятошинського 1894-1968. На Західній Україні плідно працювали композитори Л.Січинський, А.Вахнянин, Ф.Колесса, С.Людкевич, В.Барвинський, Й.Витвицький.
У Львові відкрився вищий музичний інститут ім.М.Лисенка 1907, оперний театр 1900. Тут працювали талановиті співаки С.Крушельницька, О.Мишуга. Проте культурне піднесення в Радянській Україні майже припиняється у 1932-1933 рр. відомих як час розстріляного відродження, коли розпочалось масове знищення талановитих діячів української літератури, мистецтва, науки. Починається тотальне підкореннє всіх форм професійної культури ідеологічним та естетичним догмам соц. реалізму, що мало трагічні наслідки для духовного життя народу. Навіть талановиті радянські письменники, поети, художники, режисери, які дебютували в 30-х роках, змушені були орієнтуватися на пересічні ідеологічні стандарти та художні прийоми поезія А.Малишка 1912-1970, драматургія О.Корнейчука 1905-1972 — Загибель ескадри 1933, Платон Кречет 1934, Правда 1937, Фронт 1942 та ін. Їм притаманний соціальний схематизм, спрощеність життєвих ситуацій, відхилення від життєвої правди. Проведення лінії партії сприяло мистецькій і політичній карєрі Корнейчука, який був керівником Спілки письменників України 1946-1953, Головою Верховної Ради УРСР 1959-1972, Лауреатом державної премії.Трагічно склалася доля О.Довженка 1894-1956 — діяча національного і світового кіномистецтва. Фільми: Звенигора 1928, Арсенал 1929, Земля 1930, Щорс 1939, автобіографічна повість Зачарована Десна 1957. Повість полумяних літ 1944, Україна у вогні 1942 та інші.
