Одним з переломних моментів в історії української культури було заснування 1632 р. Києво-Могилянського колегіуму пізнішої академії на базі шкіл братства і лаври. Академія стала загальноукраїнським всестановим навчальним закладом. Тут на високому рівні викладалися поетика й риторика, науки філософського циклу. Деякі з академічних курсів засвідчують, що академія була не лише навчальним закладом, але й осередком розвитку науки. Професори не обмежувалися викладом концепцій, загальноприйнятих у європейській науці тієї доби, але й самостійно опрацьовували в своїх курсах проблеми логіки, психології, поетики та інших наукових дисциплін, які викладалися в академії.
Києво-Могилянська академія створювала умови для дальшого поширення мережі початкових шкіл у містах та селах України. Поступово у сферу її впливів входили всі українські землі, від Слобожанщини до Закарпаття, що сприяло культурному єднанню регіонів України. В цілому діяльність Києво-Могилянської академії започаткувала новий етап синтезу словяно-грецьких елементів з латинськими. Церковнословянська мова залишалася єдино можливою в літургії і переважала в патристиці, агіографії, богословії тощо, але у нелітургійні жанри впроваджувалася, поряд з руською, і польська мова. Мовою викладання дедалі більше ставала латина, що відповідало орієнтації на західні зразки в організації та змісті навчання. Завдяки вживанню латинської і польської мов у Києво-Могилянській академії та деяких інших школах вищого рівня ці мови перестали бути виключно атрибутом католицько-протестантської освіченості. В межах православної Словянщини зявилася сфера православної латини. Важливим осередком освіти і культури в Україні став Києво-Могилянський колегіум академія, який відкрився у 1632 р. шляхом обєднання Київської братської школи і Лаврської школи, яку заснував П. Могила. Це був перший вищий навчальний заклад на території України, Росії і Білорусії, який поєднав візантійсько-словянські і європейські освітні традиції. Так, викладалися сім вільних наук, відкривалися вищі класи — поетики, риторики, філософії і астрономії, було введено викладання теології, що було дозволено тільки вищим школам. студенти вивчали словянські, латинську, грецьку та західноєвропейські мови, історію, географію, математику, астрономію, природознавство, богословя. Фіналом навчання було здобуття наукових ступенів — ліценціата, бакалавра, магістра і доктора наук.
