Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки з тими, хто заперечував політичні, релігійні та культурні права українців і білорусів. Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а через рік закінчила друкування Діянь і послань апостольських-книги, яку скорочено називали Апостолом. Перевидаючи Апостол, раніше надрукований у Москві, Іван Федоров наблизив правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнив вступну частину, збагатив орнаментику. А головне, що наприкінці книги він замість офіційної за стилем післямови включив Повість откуда начася і како совершися друкарня сія. Це мемуарно-публіцистичний твір, в якому друкар схвильовано оповідав про свою вірність високому покликанню: служити людям і церкві художеством власних рук. Того ж 1574 р.Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник — Буквар. Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, в тому числі й білорусько-українських.Так, після літер і складів вміщено добірку найважливіших молитов, пізніше-уривки з Книги притч Соломонових про необхідність навчання, різні моралістичні сентенції. Після цього — звертання до батьків у формі досить логічної компіляції з різних біблійних книг. Тут залучено й тексти українсько-білоруського походження, про що свідчить мова окремих речень Укладання і надрукування Федоровим у Львові Букваря повязане з освітніми планами міщан, які поступово піднімали рівень своїх шкіл. 1572 р. представники всієї української громади та передміщан Львова добилися від королівської влади визнання за українським населенням права посилати синів до гімназій та шкіл для вивчення вільних мистецтв, а у квітні 1575 р. видання Букваря стало внеском у здійснення широкої програми культурно-освітніх заходів, наміченої міщанами Львова та інших міст.Першим острозьким виданням була грецько-церковнословянська Азбука Буквар з датою 18 червня 1578 р. Книжка містила грецьку абетку, далі надруковані паралельно молитви грецькою і церковнословянською мовами, передрук Львівського букваря і нарешті Сказання чорноризця Храбра Про письмена. Цей твір -визначна памятка староболгарської літератури — сприймався тоді як апологія словянської кириличної писемності, хоч за задумом автора йшлося про глаголицю. Прославляння у цій памятці просвітителя словян Константина-філософа мало на меті звеличити освітню діяльність іншого його тезки-князя острозького.Проводилася певна аналогія між діяльністю острозького гуртка і просвітництвом доби Константина-філософа. Справжнім шедевром друкарської майстерності стала Острозька Біблія, завершена 1581 р. Над підготовкою тексту до видання разом з друкарем Іваном Федоровим працювали українські книжники Герасим Смотрицький, Тимофій Михайлович та інші, вчені греки Діонісій Раллі-Палеолог, Євстафій Нафанаїл. За основу прийнято список Генадіївської Біблії, отриманий з Москви, а до редагування залучалися також грецькі, латинські, чеські тексти біблійних книг. На титульному аркуші підкреслювалося, що книга є докладним перекладом з грецької Біблії семидесяти толковників Септуаґінти. Друкарня Острозької Академії була втіленням в Україні витвореного у Західній Європі типу видавничого закладу при школі вищого типу і науково-літературному гуртку книжників, строг став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали полемічною літературою. Було видано, зокрема, Ключ царства небесного Герасима Смотрицького 1587, упорядкований Василем Суразьким-Малюшицьким збірник о єдиной істінной православной віре 1588, твір Клірика Острозького Отпис на лист в Бозі велебного отца Іпатія Володимирського і Берестейського єпископа… 1598, збірник Книжиця 1598, українське видання Апокрисиса Христофора Філалета. З числа взятих на облік книг, виданих в Україні до 1648 р. включно, 18,6 % надруковані церковнословянською мовою, 13,9 — церковнословянською і українською, 11,2 % — українською. Оскільки церковнословянською мовою видавалися переважно найбільші за обсягом видання літургічні книги, памятки патристики, в загальному обсязі друкованої продукції частка церковнословянських текстів значно вища: понад 75 %. При цьому треба мати на увазі, що в Україні церковнословянська мова сприймалася в той час не
як чужа, а як найвищий стиль рідної літературної мови. Крім церковнословянської мови, що застосовувалася в Росії і в південних словян, мова українських видань відзначалася крім іншої вимови переважно системою наголосів, а також насиченістю елементами середньоболгарського правопису. Разом в Україні з 1574 — 1648 рр, діяло 25 друкарень. З них 17 належали українцям і видавали книжки переважно церковнословянською і українською мовами, 7 друкарень вели книговидання латинською і польською мовами. Згадані 25 друкарень діяли в 17 місцевостях, з них 7 — у селах, решта — у містах і містечках. Головними центрами видавничої діяльності стали великі торговельні міста — Київ, Львів, Острог: тут були наявні не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту.
