Шкільна освіта в Україні на межі XVI-XVII ст. перебувала на дуже високому рівні. Провідна роль у розвитку української культури та освіти належала містам. Перші українські школи виникли в містечку Красноставі в Східній Галичині 1550 року та у Львові 1586 року. За допомогою братств були також відкриті школи в Києві, Ярославі, Перемишлі, Вінниці, Камянці-Подільському, Немирові, Галичі, Вільні, Мінську, Могилеві, Луцьку, Кременці.Братські школи були не тільки закладами освіти, але й однією з форм боротьби проти колонізаторської політики польського уряду. Викладання в них велося церковнословянською мовою.
Навчали в цих школах історії, математики, української та церковнословянської мов. Учні вивчали також польську, грецьку, латинську мови, поезію, риторику, філософію, діалектику, поетику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, а в деяких ще й теологію. Найкращими в Україні вважалися Львівська, Київська та Луцька братські школи. У школах панувала сувора дисципліна. Очолював школу ректор. Братство виділяло двох спостерігачів схолархів, які контролювали роботу вчителів і навчання учнів та розвязували господарські проблеми. До викладачів висували вимоги зразкової поведінки й доброї педагогічної підготовки. На відміну від єзуїтських колегій, братські школи мали демократичний характер. У них навчалися діти з різних суспільних станів: міщан, козаків, духовенства й шляхти. Крім того, сироти й діти з незаможних родин мали змогу жити в бурсах.Кожна школа мала свій статут. Порядок шкільний таку назву мав статут Львівської школи. За ним учителі мусили однаково любити й навчати всіх дітей, як вихідців з багатих сімей, так і з бідних. Тільки найкращі учні мали право сидіти за першими партами. За внутрішнім розпорядком заняття в братській школі розпочиналися о девятій годині ранку. Спочатку вчитель перевіряв домашнє завдання, а після обіду давав новий матеріал. Щоденно призначалися чергові, які стежили за поведінкою школярів. Якщо учень без поважних причин не зявлявся на заняття чи запізнювався, за ним посилали чергового, і той мав привести порушника до класу. Батьки приводили учня до школи й передавали його педагогам при свідках. Тільки при них вони мали право забрати дітей додому. Увечері учень повторював уроки вдома й розповідав про шкільні справи батькам чи своїм опікунам. Поряд з братською шкільною освітою в Україні зявлялися єзуїтські колегії, які мали високий рівень змісту освіти та викладання. У 1576-1580 pp. в Острозі на кошти князя Костянтина Острозького була заснована перша вища школа в Україні — Острозька академія. Першим ректором школи став письменник Герасим Смотрицький, а викладачами — видатні українські та зарубіжні педагоги, яких запросив князь: Демян Наливайко брат керівника козацького повстання, Кирило Лукаріс та ін. В академії вивчали церковнословянську, грецьку та латинську мови, богословя та філософію, а також граматику, математику, астрономію, риторику, логіку. Вихованцями Острозької академії були гетьман Петро Сагайдачний, письменник Мелетій Смотрицький та ін. Як вже говорилося, українська культура довго розвивалася без державної підтримки, за слабкої участі соціальної верхівки. Це призводило до відставання такої сфери культури, як наука. Особливо це стосується природничих наук, для розвитку яких завжди були необхідні спеціальне обладнання, фінансове забезпечення. За кошти князя К. Острозького була видана Острозька Біблія 1581. Це величезна праця, що мала 1 256 сторінок. Під час підготовки до видання Біблії зібрано всі церковнословянські, грецькі, латинські та давньоєврейські тексти. Це була перша повна друкована Біблія не тільки на східнословянських землях, але навіть серед усього словянського світу. Острозька Біблія багато разів передруковувалася й скрізь мала велику пошану. Після смерті князя Костянтина Острозького 1609 року академія почала занепадати й 1640 року припинила своє існування.
