пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

16. Фольклорна основа повісті «В неділю рано зілля копала...» О.Кобилянської.

Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість «У неділю рано зілля копала». В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя.  Сюжет твору розгортається за двома основними лініями, які перетинаються між собою. Перша лінія — це трагічна доля циганки Маври, яка покарана за подружню зраду, розлучена зі своїм незаконнонародженим сином. Покарав колись непокірну циганку її батько, музика Андронаті, який, відібравши у дочки сина й занісши його у село, зник кудись з табору. Друга лінія — зображення романтичного кохання Гриця, рідного сина циганки, до двох зовсім різних дівчат — пристрасної і запальної Тетяни і спокійної, як тиха вода, Настки. Друга лінія заснована на сюжеті народної пісні, а перша поглиблює її, сплітаючись органічно з канвою фольклорного сюжету.  Наслідуючи сюжет народної пісні, О. Кобилянська уникає притаманної їй мелодраматичності, вималювавши характери своїх героїв з усією справді життєвою силою, правдивістю й емоційністю. Кожен із персонажів наділений яскравими індивідуальними рисами характеру. Так, Грицько, талановитий і пристрасний, не має цільної натури, через що й робить нещасними двох дівчат, через що й карається сам. Твір починається народною піснею «Ой не ходи, Грицю», що є своєрідним прологом, готує читача до сприйняття сюжетної колізії.Повість «У неділю рано зілля копала» — це не просто переспів народної пісні, не просто розповідь про трагічне кохання хлопця до двох дівчат, а й глибоко філософський роздум про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про наслідки наших вчинків, про їхній вплив не тільки на наше життя, але й на життя наших близьких.

У творі «В неділю рано зілля копала» О.Кобилянська творчо інтерпретує фольклорне уявлення про три типи долі: приватну, особисту та родову (за П.Івановим та О.Веселовським). Петро Іванович, збирач і дослідник народного побуту Куп’янщини, виділяє долю природжену, яка визначається актом народження, є дарунком матері і має характер неминучості. Крім того, дослідник висловлює думку, що людині може даватися три долі, де доля матері дійсно відповідає ідеї вродженості, доля батька – ідеї випадкового щастя, фортуни, а доля Божа – ідеї рокованості [4, 348-354]. Але все це – відгалуження долі особистої (O. Beceловський, крім того, вирізняє ще два типи долі: приватну та родову).  Особистою є доля, що переходить у спадок від батьків чи інших людей, які є визначними у житті певної особи. При змалюванні образу Гриця О.Кобилянська, відповідно до народної традиції, показує, що він одночасно любить двох дівчат зовсім протилежної вдачі. Виникає питання: що зумовило таку роздвоєність уподобань? П.Филипович намагається це пояснити так, що двоєдушність Гриця пояснюється у повісті його походженням від матері циганки, яка протягом усього життя несла свій гріх та білого батька [8, 123-124]. Гриць, з вільною душею, був вихований не рідними батьками, які теж мали вплив на особисту долю хлопця. Гріх Маври вчинений нею свідомо і вона розуміє, що мусить відповідати за свої вчинки. Її батько, Андронаті, каже Раду, чоловікові Маври: «її гріх чи може не гірше украє її сам» [5, 113]. Доля Гриця, дитини гріха, народженого «під злий час, під лихую годину», а отже затаврованого на весь свій вік, повністю визначається, навіть задається материною долею. Що відповідає фольклорній традиції, то «доля і недоля дається чоловіку, як родиться, матір’ю і нароком. Як родиться дитина, мати опереже її хрестом тричі і каже: «Даю тобі Щастя-Долю!<...> коли дитина народилася в якомусь горі, вона скаже: «Народилось, ти, небого, на мою голову. Гірка твоя доля» [5, 351]. Так і Мавра, коли народжується Гриць, розуміє, що ця дитина не до щастя і доля його гірка.

Другий тип долі – родова, що впливає на весь рід, плем’я. Згідно з дослідженнями М.Сумцова, П.Іванова, доля ототожнюється з душею предків, померлих батьків чи близьких людей: «Залишки попередніх жертвоприношень померлим і колишніх при цьому гадань ми бачимо тепер у народному звичаї залишати після вечері, особливо під великі свята, частину їжі для долі. Говорять: «Не годиться горшків і ложок після вечері мити, а то долі нічого буде їсти» [5, 343].  У творі двічі згадується легенда, за якою предки циганів не прийняли на відпочинок Марії та Йосипа, коли вони втікали з малим дитям від переслідування Ірода. Легенда націлює Андронаті на думку, коли він з білим внуком на руках тікає з табору від Раду: «От що значить циганське життя. Нині тут, завтра там, а позавтра, може, і мертвий<…> Андронаті вірить, що його плем’я споконвіку тиняється по світу за старі провини» [5, 97]. Саме цей гріх – прокляття, що є визначним для долі усіх наступних поколінь цього племені, – повною мірою впливає й на життя поодиноких циган так само, як і на все плем’я: «Прокинулася в ній [Маврі] туга і привичка її чудного люду – зміняти час від часу місцевість свого побуту, забаглося предивною тугою поволіктися кудись у дальній світ» [5, 121]. Таку саму приреченість на мандри та внутрішній неспокій передає вона і своєму синові Грицеві. У повісті «цигани, всі загалом, караються за якийсь легендарний злочин, вчинений багато сторіч тому» [7, 120]. Як бачимо, подається прив’язка долі однієї особи з долею цілого етносу: трагедія кохання Гриця й Тетяни обумовлюється саме цим. Приватною є особиста доля людини, що її, хоч і не усвідомлено, визначає сама людина, її вчинки. Гриць – палка, лірична натура, яка прагне «душі подібної собі». Він знайшов таку душу в особі Тетяни. Та біда в тому, що його душа «тільки дотикала, але в цілковиту гармонію злитись не могла» [5, 148], - занадто в нього «слабкий, похитливий характер»[5, 149]. Саме у цьому причина трагедії Гриця. Досить було Настці рішуче заявити про свої права на нього, як Гриць вирішив підкоритися, вважаючи, що Тетяні багатство може замінити щиру любов. С.Нікітіна зазначає: «Доля включає в себе ряд стрижневих для людини подій, які не можна уникнути. Головні із них – шлюб і смерть» [6, 131].

Шлюб – справа долі, звідси поняття суджений і суджена; веде свій початок і уявлення про те, що доля жінці являється у вигляді чоловіка, а доля чоловіка має образ жінки. Прикладом до цієї думки може слугувати оповідь, записана П. Івановим: «Ходили по святій землі Бог та святий Петро. Ідуть вони коло груші, а під нею лежить чоловік, відкрив рот і дожидає, коли йому груша у рот упаде. Ідуть далі, дивляться – дівчина жито жне, та все ж так приязно жне, що й не розгинається. Святий Петро й каже: «Бач, Господи, гарно і подивитися на цю дівчину, що вона так приязно робить». А Бог і відповідає: «А помітив ти, святий Петро, того чоловіка, що під грушею лежить, - то її Доля». – «За що ж, - каже, - Господи, так?» «А ти ж бачив, - каже Бог, - що тому лінь і руку підняти, щоб біля себе грушу взяти; а ця, бачиш, он як приязно робить; от вона біля себе і його прогодує» [4, 358].

Проте можна виділити і спроби внести корективи долі. Перша спроба людини вплинути на долю – запитати про неї. На долю може вплинути сваволя, дурна воля, і в цьому випадку відхилення від назначеної долі завжди плачевні. Про це говорять прислів’я: «Своя волюшка доводить до  гіркої долюшки, більше волі – гірша доля» [6, 132-133]. Своя воля, свавілля – це невиконання волі Божої.

Наступне відхилення від природженої долі – вплив чужої злої волі: порча, чаклунство. Чаклунство пов’язане з нечистою силою, це горе і напасть не від Бога [6, 133]. Власна воля та гадання у новелі О. Кобилянської не зіграли ніякої ролі, вони лише загострили конфлікт, налаштувавши читача до розв’язки.

 У фольклорній традиції у ролі віщунів долі виступають птахи, тварини, солярні символи та ін. У новелі О. Кобилянська використовує символ сонця, закритого імлою, та трембіту. Долю Гриця тричі віщує Андронаті трембітою (треба згадати, що звичай грати на трембіті у населення Карпат дуже давній. Він має глибокі сакральні корені. Грати на трембіті могли лише чоловіки, і то у певний час, як правило, - сповіщаючи про чиюсь смерть). Вона «не то, щоб обзивалася, а ридала» [5, 122], вперше, коли Андронаті підкладає новонародженого до хати Михайла Бойчука, вдруге – коли Гриць легковажить обома дівчатами – і Насткою, і Тетяною – у розмові з дідом, і втретє, як Тетяна вже отруїла Гриця, власне, ця трембіта грала по його душі. 

Отже, щоб зобразити долі своїх героїв, О. Кобилянська звернулася до фольклорного бачення долі людини, народних уявлень про неї, вірувань, символіки та ін. Як і у народних уявленнях, письменниця показала, що доля не залежить від якостей і здібностей людини; використала три типи долі, які вплинули на Гриця: родова, приватна, особиста. Домінує у творі «В неділю рано зілля копала» особиста доля, яка поділяється на природжену – дарунок матері, випадкове щастя – доля батька і доля від Бога – ідея рокованості. Родова та приватна доля стали допоміжними при розкритті життєвого шляху Гриця.

 


02.12.2016; 14:00
хиты: 125
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
драматургия
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь