Найбільшого поширення набув у Німеччині, Австрії та Швейцарії. Термін вперше ввів у 1911 році Вальден, засновник німецького журналу «Штурм». Філософський дискурс було визначено працями К’єркегора, Ясперса, Дільтея (основна увага на індивідуальності, бачення трагедії людини в тому, що у суспільстві найчастіше вона зазнає поразки, в тому трагізм і песимізм).
Основний творчий принцип експресіонізму – зображення дійсності крізь призму авторського суб’єктивного бачення, напругу його переживань та емоцій
Риси:
- вираження;
- крайній авторський індивідуалізм;
- гіпертрофована емоційність, неврівноваженість, часом істеричність;
- прорив до підсвідомого, ірраціонального;
- відродження християнської традиції (релігійність і містицизм);
- розроблення проблеми вини та кари;
- нове переосмислення життя і смерті (страждання – смерть – нове життя); вітаїзація смерті;
- переосмислення закону природи про виживання сильнішого;
- теорія прекрасного і потворного (потворне мислиться як неминуче).
Представник: Стефаник.
