Неоромантизм

Це стильова течія, генетично пов’язана з романтизмом та філософією життя (ідеї Ніцше, Дільтея, Бергсона), яка  в центр філософської проблематики поставила феномен життя. Вперше поняття з’явилося у художніх колах наприкінці 80-х XIX ст.; французькі критики вживали його, вказуючи на потребу подолання провінційності побутопису, надання пріоритету естетизму, неповторній індивідуальності митця й «аристократизму духу».

Риси:

-                      змалювання неповторної особистості та створення неоромантичної концепції героя

Неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг. Характерний неоромантичний герой –  непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», яка протистоїть масі;

-                      дослідження внутрішнього світу людини;

-                      фантастичність, умовність;

-                      історико-героїчна тематика, що покликана орієнтуванням на націотворчий первень.

Представники: Леся Українка, Ольга Кобилянська.

Неоромантизм Це стильова течія, генетично пов’язана з романтизмом та філософією життя (ідеї Ніцше, Дільтея, Бергсона), яка в центр філософської проблематики поставила феномен життя. Вперше поняття з’явилося у художніх колах наприкінці 80-х XIX ст.; французькі критики вживали його, вказуючи на потребу подолання провінційності побутопису, надання пріоритету естетизму, неповторній індивідуальності митця й «аристократизму духу».  Риси: змалювання неповторної особистості та створення неоромантичної концепції героя. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», яка протистоїть масі;дослідження внутрішнього світу людини;фантастичність, умовність;історико-героїчна тематика, що покликана орієнтуванням на націотворчий первень.Представники: Леся Українка, Ольга Кобилянська.