пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

66.Готичний роман "Петрії і Довбущуки" та "ідеальний реалізм" повісті "Захар Беркут". "Захар Беркут"


Найвідомішим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість "Захар Беркут", написана на конкурс, оголошений редакцiєю журналу "Зоря" (1882), i надрукована в цьому ж журналi 1883 року. У повістi зображено боротьбу наших пращурів проти монголо-татарськоï навали на Карпатську Русь 1241 р. У відтвореннi історичного минулого письменниковi допомогли художня вигадка та народна творчість, зокрема широко відома в Галичинi i в Закарпаттi легенда про затоплення монголів тухольською громадою.Франко створив художнi образи народного проводиря Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави, яка перейшла на бік народу, та Тугара Вовка, що зрадив народ i перейшов на бік ворога. Історично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольськi орди на руськi землi, відобразив подiï весни 1241 року, згадав битву з ворогами на річцi Калцi 1224 року. Монгольськi орди зображенi як ворожа сила, що несла смерть i руïну руським землям. Іван Франко змалював образи ватажків монголь ських загарбників Пети й Бурунди. Обидва - сильнi люди з владними характе рами, але славились неабиякою жорстокістю.

Образ Захара Беркута у повісті Івана Франка — уособлює кращі риси українського героя, опис Захара Беркута, його риси характеру розкриті в цій статті. Цитати до образу Захара Беркута підтверджують його патріотизм, волелюбність, мужність та героїзм. Характеристика Захара Беркута Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота». Риси характеру Захара Беркута  добрий і волелюбний;  відвертий і чесний;  працьовитий;  розсудливий і мужній;  витриманий. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
"Петрії і Добущуки"

Вперше надруковано в журн. «Друг», 1875, під псевдонімом Джеджалик.
Повість має дві редакції. Перша редакція написана в 1875 – 1876 рр. і тоді ж надрукована у журналі «Друг». У цій редакції повість складається з трьох частин і має 41 розділ.
Окремим виданням перша редакція повісті вийшла 1932 р. у харківському видавництві «Рух» під назвою: Іван Франко. Петрії і Довбущуки. Повість. Друге видання першої редакції.
У 1909 – 1912 рр. І. Франко створив нову редакцію повісті, яка значно відрізняється від попередньої. Він скоротив повість (у новій редакції вона має дві частини), значно змінив фабулу, дав інше трактування окремим подіям і персонажам, вніс численні мовностилістичні правки. 1913 р. друга редакція повісті вийшла окремою книжкою коштом «Бібліотеки для молодежі» у Чернівцях. Текст її ми подаємо окремо.
Мова першої редакції повісті насичена старослов’янізмами та полонізмами, а також дієприкметниковими зворотами важкої конструкції. Як зазначав сам Франко у післямові до другої редакції твору, рання редакція повісті «друкована в мало розповсюдженім часописі мало виробленою мовою та ще менше виробленим етимологічним правописом».
У даному томі текст друкується за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, фразеологічних та стилістичних особливостей мови І. Франка.
Подається за першодруком.
Довбушуки – нащадки Олекси Довбуша (1700 – 1745), ватажка селянського руху 30 – 40-х років XVIII ст. на Західній Україні. У повісті І. Франка смерть легендарного ватажка опришків перенесено на 1858 р.
„Петрії і Довбущуки” – готичний роман в історії української
літератури.

Навіть такі талановиті критики, як Євшан і Сергій Єфремов, не зрозуміли новаторства перш оповісті Івана Франка „Петрії і Довбущуки” й принижують її, оцінюючи твір не за його жанровими атрибутами і правами. Необхідно визнати, що, міряючи старими мірками, ми ще не збагнули всієї велегранності таланту цього чудово дивного автора. Зокрема, Франкова проза увібрала в себе здобутки європейські і нерідко випереджувала їх. Франковий першороман написаний в останній рік гімназійних студій і на початку університетських, стартував від європейського преромантизму й наблизився до реалізму, навіть провіщав модернізм. „Петрії і Довбущуки” – за жанром твориво скомпліковане, але то був роман готичний.
      „Готичним романом, або романом жахів, називають твір, якого звичайно, але не обов’язково є середньовічний замок, старе абатство або самотній і понурий дім, дика пустка й місячні або грозові ночі. Героя, часто аристократичного злочинця, оточує атмосфера таємничості, а героїнею є молода невинна дівчина, оточена інтригами, небезпеками й атмосферою жаху, розвиток подій незвичайний і несамовитий, за участю або принаймі при позірній співучасті надприродних сил. Інші мотиви готичного роману – помста, романтичне кохання з перешкодами й розгадка справжнього походження героя, яка зовсім міняє ситуацію. Наприкінці твору добро торжествує або хоч би зло покаране”.
    Скарби Довбушеві – річ – символ – деталь – лейтмотив Франкового роману „Петрії і Довбущуки”.
    Крім народних переказів про Довбуша і його скарби, при написанні  цього твору автор використав свою начитаність у літературі. Уже в молодому віці він прийняв „ін'єкцію європеїзму” (Т.Салига). Попрочитував романи про благородних розбійників, а також твори найхарактернішого німецького представника літературної Готики – Гофмана. „Петрії і Довбущуки” у своїй першій редакції відповідають моделі готичного роману в параметрах його  найістотніших атрибутів.
     Це передусім ґотичне тло – осередки тайн, зла, жаху чи просто  драматично напруженої акції. Вони понурі, сповнені моторошної атмосфери. У  розділі, названому англійською приповідкою „Мій дім - моя фортеця”, є опис замку запізнілого феодала-самодура, проте істотної ролі у структурі романного ґотизму він не виконує. Набагато значніша вагомість гошівського монастиря з найстарішою його будовою – приміщенням бібліотеки з найпотаємнішими дверцятами, що ведуть у глибинні підземні ходи, де довгі роки переховується уподібнений до духа Довбуш. Через ці двері він підкидає таємничий рукопис і сам з'являється перед пройнятими жахом монахами – настоятелем монастиря і бібліотекарем.



13.06.2016; 22:59
хиты: 147
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь