Поетичні твори Олени Пчілки публікуються з 1883 р.: у ж. „Зоря" надруковані вірші „Сердечні турботи" і „На любій розмові"; до альманаху „Рада" (т.1) включені вірші „Волинські спогади" і „Гульча", до другого тому (1884) - поема „Козачка Олена". 1886 року вийшла збірка поезій „Думки-мережанки". Пізніше поетичні твори Олени Пчілки друкувалися в альманахові „Перший вінок", журналах „Зоря" і ,,Рідний край". У другій половині 80-х років письменниця працює над поемою „Орлове ^гніздо". Значна частина поетичного доробку Олени Пчілки ще не опублікована і зберігається в архіві письменниці.
Лірика Олени Пчілки відзначається психологічно-особистісною орієнтацією з акцентом на морально-етичних аспектах. Домінують медитативні жанри, в яких органічно розкривається внутрішній світ особистості. Основні жанри лірики Олени Пчілки - вірші-роздуми, ліричні медитації, послання, елегії, пісенні поезії, вірші-оповідання.
Показовим для особистісно орієнтованої лірики Олени Пчілки є звернення до громадянсько-патріотичної проблематики у жанрі ліричної медитації, глибоке проникнення в душевний стан людини.
Для лірики Олени Пчілки характерне звертання до проблем мистецтва в громадянсько-патріотичній штерпретації: утвердження активної громадянської позиції творчої особистості (лірична медитація „Минула молодість! Мов пісня прошуміла! "), культуротворчої ролі мистецтва (поминальний вірш „Миколі Лисенкові", вірш-роздум „Слово").
Ліричний талант поетеси найповніше розкривається у настроєвій виразності ритмічно-композиційній і образній майстерності елегій („Прощання", „Осіннє листя"), пісенних поезій („Та вже не ти!", ^октюрно"). Елегійність, пісенні прийоми поширені у всій медитативній ліриці Олени Пчілки. Наспівність лірики Олени Пчілки виявляється і в ритмомелодиці - широке використання інтонаційно гнучких і мелодійних хореїчних форм, звукове багатство рими, динамічна строфіка з комбінацією різноскладових рядків.
Серед ліро-епічних жанрів поезії Олени Пчілки представлені байка, легенда, вірш-алегорія, поема.
У першій половині 1880-х років Олена Пчілка написала ряд поезій, які були об’єднані у збірку „Думки-мережанки” (1886). У збірці значне місце займали дитячі вірші, байки та жарти. Тема багатьох дитячих віршів Олени Пчілки – це любов до рідного краю, його пісні, його мови. Хотіла, щоб діти це розуміли. Зокрема, у вірші „Волинські спогади” змальована і „Рідна мова і люба розмова”, і „слово живуще, віки невмируще”, і „те життя, гіркую долю” („Не ховайся, місяченьку”), і „надії і жалі” рідного народу („Пісні минулого”). Ліричний талант поетеси найповніше розкривається у настроєвій виразності ритмічно-композиційній і образній майстерності елегій („Прощання", „Осіннє листя"), пісенних поезій („Та вже не ти!", октюрно"). Елегійність, пісенні прийоми поширені у всій медитативній ліриці Олени Пчілки. Наспівність лірики Олени Пчілки виявляється і в ритмомелодиці - широке використання інтонаційно гнучких і мелодійних хореїчних форм, звукове багатство рими, динамічна строфіка з комбінацією різноскладових рядків. У першій половині 1880-х років Олена Пчілка написала ряд поезій, які були об’єднані у збірку „Думки-мережанки” (1886). У збірці значне місце займали дитячі вірші, байки та жарти. Тема багатьох дитячих віршів Олени Пчілки – це любов до рідного краю, його пісні, його мови. Хотіла, щоб діти це розуміли. Зокрема, у вірші „Волинські спогади” змальована і „Рідна мова і люба розмова”, і „слово живуще, віки невмируще”, і „те життя, гіркую долю” („Не ховайся, місяченьку”), і „надії і жалі” рідного народу („Пісні минулого”).
До діточок
Годі, діточки, вам спать!
Час давно вже вам вставать!
Гляньте: сонечко сміється,
В небі жайворонок в’ється,
В’ється, радісно співає, —
Він весну вам сповіщає!
А весна та чарівниця
Щиро вам несе гостинця;
Пташка, рибка, звір на волі,
Божа пчілка, квітка в полі, —
Всі весною оживають,
Весну красну прославляють.
Метелик
Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!… подивіться!
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!
