Три Долі: Отже, героїні "Трьох доль" живуть у світі, де головними є чоловіки (воно так і досі, хоча вже не такою мірою). Зверніть увагу, у творі 6 жіночих образів і три чоловічих, але саме чоловіки вирішують, як жити і що можна робити, а що ні. Молодше покоління такий стан уже не влаштовує. Кожна з дівчат обирає свій спосіб формування своєї долі.
Катря обирає шлях боротьби з чоловіками їхньою ж зброєю, тобто шлях активного протесту. Вона вірить у свою силу, впевнена у тому, що доб'ється свого і, коли зазнає поразки, знаходить спосіб перетворити поразку на перемогу: вона відкидає світське життя взагалі. Катря знайшла спосіб не покоритися ні батькові (вийти заміж не за Чайченка, а за того, кого їй назве батько), ні людським законам (уникла співчуття до "покинутої" чи "старої дівки") - всупереч всьому вона САМА вибрала свій шлях, свою долю. А що було б, вийди вона заміж за Чайченка? Якби Катря не помітила, що чоловік закоханий в іншу (що цілком можливо при її байдужості до почуттів інших людей), то Катря стала б такою, як мати Марусі, свого чоловіка вона просто "задавила" б. Якщо помітила б після шлюбу (розлучення неможливе, шлях у монастир заміжнім закритий), то, мабуть, чийсь труп з'явився б у повісті набагато швидше. Якщо хочете паралелі із сучасністю, то Катря - це Юлія Тимошенко.
Маруся. В інших обставинах з Марусі вийшла б жінка типу Катриної матері, ідеальна супутниця сильного чоловіка. Маруся належить до того типу жінок, які, поставивши собі мету, ніколи не визнають, що помилилися, і докладуть море зусиль для її досягнення. Навіть якщо "шкірка виправки не варта". Маруся ніколи не признається навіть собі, що її чоловік - нікчема, бо хто ж тоді вона, яка поклала все життя до ніг безвольного слинька? Ні, для самоповаги їй треба бути дружиною поважного чоловіка (вона абсолютно не самодостатня) і вона з усіх сил старається з того, що є, виліпити поважного господаря і т. п. Маруся не вміє жити "тут і сьогодні", нею повсякчас рухає безпідставна надія, що настане день, і чоловік зміниться, оцінить всі жертви, які вона принесла для нього, "і заживуть вони довго і щасливо" Не оцінить. І не заживуть. Але "марусі" незнищенні (досить на форумі погортати теми на зразок "Чоловік і інша"), бо не випадково тільки Маруся передає свої гени дітям.
Хима. Єдина людина у всьому творі, яка не тільки дивиться, а й бачить. І не тільки бачить, а й робить висновки з побаченого. Саме Хима помітила, що Чайченко не любить Катрі, що Маруся закохана у Чайченка. Не рідна дочка, а Хима помітила, як змінився батько Катрі і зрозуміла, що це означає. Тільки Хима змогла не перетворити свою любов у некеровану пристрасть. Саме вміння думати утримує її від заміжжя з нелюбими чоловіками. Одного вона мусила б "тягти", керувати ним (а-ля мати Марусі), іншому довелося б коритися все життя (як мати Катрі). Ні та ні друга доля Химу не приваблює, їй не треба бути "при чоловікові", щоб відчувати себе повноцінною людиною. Вона самодостатня, щаслива своєю незалежністю, можливістю самій будувати свою долю. Знову ж таки, якщо говорити про сучасність, то це покійна Соломія Павличко.
...щось я розписалася... про персонажів другого плану, мабуть, не будемо, то вже ціла стаття вийде...
