16.Гартування героя у протистоянні з "лихими людьми" у повісті Панаса Мирного "Лихі люди".

Про повість «Лихі люди».
Повість «Лихі люди» Панас Мирний написав 1875 р. Письменник розповідає в ній про життя, погляди і по¬ведінку різних представників тогочасної інтелігенції. Одні з них зображені як захисники інтересів народу. Це Телепень і Жук. Вони належать до демократичного табору. Інші ж, навпаки, показані як прибічники системи (цариз¬му, поміщиків і капіталістів). Саме такими є Шестірний і Попенко.Така тема повісті. Події, зображені в повісті, відбуваються вже після скасування кріпацтва в 1861 р. і розгортаються на тлі широкої картини соціального життя народу.
Образи повісті.
Одна з особливостей змалювання дійових осіб у цьому творі — Телепня, Жука, Шестірного, Попенка — полягає в тому, що письменник простежує за їх поведінкою, починаючи з шкільних років аж до того часу, коли вони стали на шлях самостійного життя. Автор показав, як поступово змінювалися їх звички, прагнення і по¬гляди на життя народу, як колишні шкільні товариші стали політичними ворогами.
Петро Телепень
Демократичні переконання Телепня, які привели його на шлях служіння народу, почали складатися ще в юнацькі роки. В дитинстві він був слухняним і працьовитим, щирим та лагідним. Він прагнув добре вчитися, мріяв допомагати батькам після закінчення школи.
Велике значення в житті Петра Телепня мала друж¬ба з Тимофієм Жуком, з яким він вчився в одній гімна¬зії. Під його впливом Петро Телепень починає замислюватись над причинами тяжкої долі простого народу. Разом з Жуком він читає заборонені царським урядом книж¬ки про кращий суспільний лад. Найбільший же вплив на формування переконань Телепня мали страхітливі картини злиднів і безправ’я народу, які він скрізь спо¬стерігав.
Зблизившись з передовими студентами Київського університету, які прагнули знищити несправедливий суспільний лад, він вирішив стати письменником, щоб своїми творами будити в читачів співчуття до пригноб¬лених.
Потрапивши за свої твори і зв’язок з революціонера¬ми до в’язниці, Телепень і тут залишився вірним сво¬їм ідейним переконанням, не видав своїх ідейних спіль¬ників, не став на коліна перед ворогом: він відмовляє¬ться відповідати на запитання прокурора. Але доведений нестерпними тюремними умовами до відчаю, він психіч¬но захворів і покінчив життя самогубством.
Телепень зображений письменником як людина чес¬на, до кінця віддана народові. Перед самою смертю він висловлює віру, що прийде час, коли виростуть нові ре¬волюційні сили, які переможуть у боротьбі за щастя народу.
Тимофій Жук
Жук показаний письменником як борець проти системи за кращу долю народу. Демократичний світогляд його сформувався в основному вже в гімназії. Тимофій чес¬ний, справедливий, щирий і співчутливий до горя інших. Глибоку відразу і ненависть викликають у нього егоїзм, лицемірство і підлабузництво, які заохочувалися в гім¬назії.
Виключений по доносу Шестірного з гімназії, Тимо¬фій пориває з своєю дворянською родиною і йде в народ, щоб разом з ним працювати і боротися за краще життя.
Близьке знайомство із злиденним і безправним жит¬тям народу, тяжка праця на фабриках і заводах, на панських ланах, на баржах, в рибальській артілі загар¬тували Жука і викликали в нього ще більшу ненависть до поміщиків і капіталістів. Під час зустрічі з Петром в рибальській артілі під Києвом він доводить Телепне¬ві, що одним поширенням освіти і гуманних ідей не можна визволити народ від визискування.
На думку Жука, боротьбу за визволення народу не можна відкладати на майбутній час і чекати, поки живе слово проб’є закам’янілі душі панів. Народ може здо¬бути свої права лише силою, боротьбою проти царизму. «Не можна просьбою,— говорить Жук,— бери силою! Бийся! борися,— а бери, добувай!» Ці висловлювання Жука мають виразний революційно-демократичний характер. Вони співзвучні революційному заповітові Т. Г. Шевченка: «Борітеся — поборете!»
Основною рисою Жука є глибока ненависть до існу¬ючого ладу, безмежна любов до пригноблених і прагнення принести їм якнайбільшу користь. Воля Жука до боротьби незламна. Потрапивши до в’язниці, він не за¬непадає духом. Тюремникам не зламати його прагнення до боротьби за кращу долю народу: крізь тюремні гра¬ти рветься на волю його пісня.
Жук глибше, ніж Телепень, розуміє питання суспіль¬ної боротьби. Він набагато активніший, стійкіший і послідовніший, ніж його друг і товариш. Таким особли¬востям характеру Жука відповідає його мова, сповнена тепла і ласки у зверненні до друзів, у висловленнях про народ і просякнута гнівом і ненавистю до ворогів.
Життя і діяльність Жука і Телепня є типовими для демократичної інтелігенції 70-х років XIX ст.
Образи Жука і Телепня протиставлені в творі сати¬ричним образам їх колишніх шкільних товаришів, а зго¬дом політичних ворогів Шестірного і Попенка, цих справжніх «лихих людей».
Шестірний
Ще в початковій шко¬лі та в гімназії складалися основні риси характеру цього представника царської влади. Він уже в школі кривдить своїх товаришів, ставиться до  них з презир¬ством, запопадливо вислужується перед начальством гімназії. Йому ненависні прагнення інтелігенції безкорисливо служити народові, боротися за його кращу долю. Шестірний – підлий, лицемірний донощик, шпигун. За його доносом виганяють Жука.
Закінчивши привілейовану школу правознавства Шестірний стає помічником прокурора! І веде жорстку боротьбу проти «лихих людей», ворогів царського самодержавства. Шестірний з презирством та зневагою ставиться до трудящих. Він байдужий до горя і страждань народу. Ведучи справу Телепня, його колишньо¬го товариша по гімназії, Шестірний мріє про вищу посаду й ордени.
Важливу роль у характеристиці Шестірного відігра¬ють його портретні риси. Автор неодноразово підкрес¬лює, що в Шестірного зелені, жаб’ячі очі, які часто за¬горяються хижим вогнем, його обличчя ,з вищиреними білими зубами є символічним узагальненням образу хижака-ката, душителя визвольних змагань народу.
Характеристику Шестірного доповнює його мова. Свою підступність і жорстокість віп намагається при¬ховати вдаваною ввічливістю. Прибувши в тюремну ка¬меру для допиту Телепня, він з солодкою інтонацією в голосі звертається до в’язня: «Чего вы стоите? Сади¬тесь... Расскажите нам все, что вы знаете по этому делу, по которому мне пришлось с вами в таком печальном месте встретиться...» і далі: «Вы отказываетесь от чистосердечного сознания? Вы отодвигаете руку товарища, которая, может быть, что-нибудь и сделала для вас?»
Як видно з твору, так він нічого і не зробив для по¬легшення долі Телепня. Його слова про «руку товари¬ща» виявилися справжнім лицемірством.
Григорій  Попенко
Поведінка Попенка під час навчання в школі уже свідчила, що з нього не вийде справжньої чесної людини. Він обманює своїх батьків, своїх товаришів. Бере участь у пиятиках, різних витівках і беш¬кетах бурсаків. Попенко далекий від високих ідеалів. Усі його мрії не йдуть далі бажання одержати вигідну попівську посаду та одруження з ба¬гатою попівною.
Попенку чужі прагнення демократичної молоді нес¬ти знання в народ. Він вважає, що селянинові освіта не потрібна, бо «мужик поки ще темний, то і в бога вірує, а вивчиться — він і церкву забуде, а про батюшку — помикай, як звали! Прийдеться йому, коли-не з голоду здихати, то над сухарем давитися; та ще й з поученій твоїх він наглумиться».
Вся огидність цього мракобіса і шкурника, тюрем¬ного попа виявляється під час його розповіді ватазі картярів про трагічну загибель замученого в тюрмі Те¬лепня, свого колишнього товариша. Заливаючись весе¬лим реготом, Попенко каже: «Дурний! Коли вже наважився вмирати, то так би і вмирав. От би і мені перепало рублів зо три на похороні. Було б на пулечку!» Характерна й мова Попенка. В його розмовах ча¬сто зустрічаються слова з релігійної термінології: «Хай мене хрест поб’є, свята блискавка запалить» та ін., які він облудно вживає.
Вживання автором при характеристиці Попенка си¬нонімічних слів — реготом — замість «сміхом»; поплів¬ся — замість «пішов»; запихався — замість «їв» та ін. посилює сатиричне змалювання цього образу.
Поняття про композицію. Особливості композиції повісті «Лихі люди»
Композицією називається побудова літературного твору, розміщення і зв’язок окремих його частин. Складовими частинами твору, в яких розкривається його ідейний зміст, є події, зма¬лювання переживань, настроїв і думок дійових осіб, авторські характеристики персонажів, різні відступи,описи природи, обстановки тощо. Композиція допомагає краще сприйняти зображену письменником картину життя, сприяє усвідомленню ідеї твору.
Кожний літературним твір має свою композицію. Розглянемо для прикладу особливості композиції повіс¬ті «Лихі люди». У повісті в ряді пов’язаних між собою подій, картин, сцен, відступів, описів яскраво змальо¬вано боротьбу демократичної інтелігенції проти системи та її прибічників з се¬редовища реакційної інтелігенції. Побудова повісті відповідає її змісту та ідеї.
Панас Мирний майстерно користується засобами контрастного зображення явищ життя. На початку по¬вісті автор змальовує барвисту, життєрадісну картину погожого літнього ранку, який протиставляє похмурий образ тюрми, що тільки одна не раділа, зустрічаючи день. Тюрма протистоїть всьому радісному, живому, світлому. Вона символізує Царську Росію – «тюрму народів», де переслідували благородних борців за права і волю народу. Сюди, в тюрму,      і потрапляє головний ге¬рой повісті письменник Петро телепень.
У наступних розділах через спогади і сни Телепня або у формі авторської розповіді розкривається зміст та ідея повісті, характери дійових осіб, змальовано кар¬тини злиденного життя, боротьбу революцій¬них демократів за кращу долю народу. В повісті пока¬зано, як Шестірний і Попенко стали прибічниками ца¬ризму, ворогами борців за інтереси народу.
Світлі спогади Телепни про життя на волі, раз у раз перериваються тяжкими переживаннями героя, які ви¬кликані гнітючими обставинами ув’язнений його в тюрмі.
Важливе місце в творі посідають ліричні відступи, пейзажі, описи обставин, в яких діють персонажі. Пейзажі тісно пов’язані із змальованими в повісті подіями, переживаннями і пасі роями героїв та їхніми вчинками. Картини чудової природи здебільшого кон¬трастують з тяжким життям, нестерпним ста¬новищем гнобленої людини. Похмурі пейзажі співзвучні з безвідрадними епізодами в житті персонажів. Безра¬дісний пейзаж гармонує, наприклад, з тяжкими переживаннями Телепневої матері, що поспішає на побачення з ув’язненим сином. В день її приїзду до м. П. світ, що прокинувся вранці над чорною землею, «не ясним сонячним оком глянув на неї після похмурої дощової ночі, а повіяв туманом, дихнув важкою парою».
У композиції повісті «Лихі люди» визначне місце належить епіграфу, взятому письменником з творів Т. Г. Шевченка:
І день іде, і ніч іде.
І,   голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Епіграф поглиблює ідею повісті, відповідає її змісту. Словами Жука автор говорить, що новий день, нове життя трудящих не прийдуть самі собою, що за них по¬трібно боротись.
Повість «Лихі люди» в Росії цензура друкувати за¬боронила. Вперше вона була надрукована в 1877 р. за кордоном в Женеві. На Україні цей твір побачив світ у 1918 р., в м. Полтаві під назвою «Товариші».