6. Мотиви поведінки і формування спрямованості особистості.

В структурі особистості є ціла мотиваційна сфера, яка складається з різноманітних мотивів: від високих до негативних. Одні мотиви - головні, а інші - другорядні (виступають в окремих ситуаціях). За головними мотивами визначається спрямованість особистості. Спрямованість - це притаманне особистості ставлення до себе та до інших. Мотивами спочатку виступають потреби людини —> бажання —> інтереси —> моральні переконання —> ідеали. Мотиваційна сфера постійно розвивається.
Види спрямованості особистості:
Егоцентрична спрямованість - людиною рухають, є головними такі мотиви: власного благополуччя, власного спокою, власного здоров'я, така людина може допомогти, але з розрахунку. Власні інтереси над усім, а ставлення до інших визначається корисністю, значимістю для себе. Егоцентрична спрямованість - доморальний рівень розвитку особистості, немає сформованої моральної сфери.
Групоцентрична спрямованість, теж доморальний рівень розвитку особистості, утворюється перевагою в житті, діяльності людини мотивів, пов'язаних з інтересами певної групи (сім'я, держава, релігійна конфесія, раса, нація). Людина вчиняє тільки відповідно інтересам групи, інші, хто поза групою, - байдужі або вороги. На повагу, підтримку, допомогу заслуговують лише представники групи.
Гуманістична спрямованість утворюється, проявляється у тому, що головними мотивами життя, діяльності, ставлення до інших є служіння істині, справедливості, людству взагалі. Цю спрямованість слід формувати у дітей.
Духовна спрямованість - людина вважає себе безсмертною, подобою Божою, частиною Всесвіту — бажання удосконалити себе, бути достойною частиною Всесвіту.