Мотиви поділяються на 3 групи:
• Пізнавальні мотиви - цс найбільш позитивні, найбільш дійові мотиви - це інтерес, захоплення, бажання знати якомога більше. Тоді дитині не треба прикладати зусиль при виконанні діяльності, виникає мимовільна увага.
• Соціальні мотиви
А) широкі - бажання знати, щоб служити людству, науці, суспільству
Б) вузькі - бажання знати, щоб поважали люди, щоб не підвести свій клас; відповідальність, старанність.
• Прагматичні (утилітарні, особисті) - мотиви благополуччя, задля подарунку, похвали; боязнь покарання з боку батьків, вчителя. Це негативні мотиви, вони не бувають довго діючими, треба попереджати їх виникнення.
В умінні головними повинні бути пізнавальні мотиви. Пізнавальні мотиви забезпечуються правильним вихованням. Прагматичні виникають самі по собі.
Л Мотивація учіння – це система стійких мотивів, які спонукають школяра до учбової діяльності.
Класифікація мотивів учіння:
І.Пізнавальні мотиви – це мотиви, які безпосередньо пов’язані з метою та процесом учіння. Виділяють такі групи пізнавальних мотивів:
1. Широкі пізнавальні мотиви – передбачають прагнення школяра до отримання знань не лише у межах шкільної програми, але й з джерел, які виходять за межі цієї програми.
2. Учбово-пізнавальні мотиви передбачають наявність в учня прагнення до оволодіння раціональними прийомами учбової роботи.
3. Мотиви самоосвіти передбачають свій кругозір, самовдосконалення за рахунок отримання нових знань.
ІІ.Соціальні мотиви передбачають прагнення учня досягти успіхів в учінні, щоб отримати високий статус серед ровесників у системі міжособистісних стосунків, а також передбачають усвідомлення школярем суспільної значущості учіння. Виділяють такі групи:
1. Широкі соціальні мотиви передбачають усвідомлення школярами суспільної цінності та значущості учбової діяльності.
2. Мотиви співробітництва (вузькі соціальні мотиви) означають прагнення школяра засвоювати оптимальне місце в системі міжособистісних стосунків з ровесниками і вступати у співробітництво, спільну діяльність з іншими.
3. Утилітарні (особистісно-прагматичні) мотиви означають прагнення школяра досягти власної користі, певних благ за рахунок учбової діяльності. До цієї групи належать: прагнення учня отримати владу над іншими за рахунок своїх успіхів в учінні, прагнення уникати неприємностей.
За динамічними характеристиками та за змістовними характеристиками виділяють інші види мотивів учіння.
За змістовим характеристиками
І. За наявністю або відсутністю особистісного смислу, який набуває учбовий матеріал для школяра:
1. Смислоутворюючі мотиви – коли учень усвідомлює особистісний смисл, значущість матеріалу для себе.
2. Мотиви, які не мають смислоутворюючого значення.
ІІ. За ступнем дійовості виділяють:
1. дійові мотиви;
2. недійові мотиви.
ІІІ. За особливостями утворення:
1. Зовнішні мотиви, які формуються під впливом зовнішніх факторів.
2. Внутрішні мотиви, які безпосередньо пов’язані з метою і процесом учіння.
ІV. За ступенем усвідомленості:
1. Чітко усвідомлювані мотиви.
2. Малоусвідомлювані мотиви.
3. Неусвідомлювані мотиви.
За динамічними характеристиками
І. За ступенем стійкості:
1. Стійкі мотиви.
2. Нестійкі мотиви.
ІІ. За емоційною насиченістю:
1. Мотиви, які мають позитивне емоційне забарвлення.
2. Мотиви, які спонукають до засвоєння матеріалу, викликаючи при цьому негативні емоції.
3. Нейтральні мотиви.
Шляхи формування мотивації учіння
1. Змістовна насиченість навчального матеріалу.
2. Показ практичної значущості навчального матеріалу.
3. Використання передових педагогічних технологій.
4. Збільшення питомої ваги творчих завдань.
5. Психологічно обґрунтована оцінка знань.
6. Індивідуалізація та диференціація навчання.
