пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

7. Особливості психічного розвитку дітей раннього віку.

Л Період немовляти охоплює вікові межі від народження до 1 року. В межах цього періоду виділяють фазу новонародженості, яка триває від  0 до 10 днів або 1 місяця. Дитина народжується з майже сформованою нервовою системою, готовою до активної взаємодії з оточуючим світом. Подальший розвиток нервової системи виявляється у збільшенні ваги головного мозку дитини і у продовженні процесу мієлінізації (утворення оболонок навколо нервових волокон), який безпосередньо залежить від кількості та якості подразників, що діють на дитину. Дитина з’являється на світ з певною системою безумовних рефлексів (харчових, захисних, орієнтувальних), проте цих рефлексів недостатньо для забезпечення активної взаємодії дитини зі світом. Дорослий виступає посередником між дитиною і світом, основним джерелом задоволення всіх потреб дитини. Саме тому в процесі взаємодії з дорослим у дитини починають формуватись перші умовні рефлекси. Найпершим формується умовний рефлекс на положення при годуванні. У цьому віці відбувається інтенсивний розвиток зорового та слухового аналізаторів. На протязі другого місяця свого життя дитина вже здатна до зосередження на зорових та слухових подразниках з фіксацією на них на протязі 1-2 хв. Так здатність дитини до зорового та слухового зосередження сприяє впорядкуванню рухової активності дитини. На другому місяці свого життя в дитини виникає особлива емоційно-рухова реакція на появу близького дорослого – комплекс пожвавлення. Він виявляється в тому, що коли до дитини нахиляється близький  дорослий, дитина посміхається йому, піднімає ручки, рухає ніжками, демонструє певні голосові реакції.

У три місяці дитина здатна впізнавати близьких дорослих, а в 6 місяців розрізняти своїх і чужих. В період немовляти відбувається інтенсивний розвиток моторної сфери дитини, насамперед розвиток рухів рук.

Провідною діяльністю в період немовляти є емоційне спілкування з дорослими, а основним новоутворенням психіки є потреба в емоційних контактах з дорослими. Якщо мати задовольняє не лише природні потреби дитини, але й постійно демонструє любов та ніжність, то в дитини формується так звана  довіра до світу і дитина гармонійно розвивається. Якщо дитина позбавлена позитивно забарвлених емоційних контактів з матір’ю, якщо мати демонструє емоційну холодність, у дитини виникають приховані або відкриті форми госпіталізму – затримки фізичного і психічного розвитку дитини. У період немовляти саме дорослий вчить дитину маніпулювати з предметами, що сприяє отриманню дитиною знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної сфери дитини, її рухової сфери. На  основі спільної діяльності з дорослим дитини вчиться цілеспрямованим діям з предметами, а це сприяє тому, що сприймання дитини набуває предметності та константності.

 

Період раннього дитинства має вікові межі від 1 до 3 років.

• Оволодіння ходою та її значення в розвитку дитини

Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Ходіння відіграє важливу роль у формуванні здатності дитини вправно рухатись, переборювати труднощі піднімання, переступати через перешкоди. Збільшується арсенал довільних дій дитини.

• Провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, розвиток якої пов'язано з оволодінням тими способами дій з предметами, які вироблені суспільством. Дитина научається від дорослих орієнтуватись на постійне значення предметів, яке закріплене людською діяльністю. Дитина дізнається , що дії з різними предметами мають різний ступінь вільного поводження з ними. З одними предметами можна гратися, а за іншими предметами закріплені інші і однозначні способи дій. Це предмети-знаряддя (ложка, олівець, чашка, молоток). Жорстку закріпленість дій з предметами-знаряддями, способи дій з ними засвоює дитина під дією дорослого і переносить на інші предмети.

Протягом другого року життя дитина починає довільно наслідувати і такі дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить в навколишньому житті. Наприклад, вона намагається підмітати віником. Засвоювані способи виконання дій переносяться на інші предмети не тотожні з тими, на яких вироблялася дія. Поступово предмети, з якими можна діяти однаково, з якими однаково діють дорослі, об'єднуються в одну групу, незважаючи на різницю в їх розмірі, кольорі тощо, відбувається перше узагальнення дій, а з часом і перенесення засвоюваних дій із справжніх предметів на іграшкові предмети, а також в іншу ситуацію, що є створенням умови для виникнення сюжетної гри.

Предметна діяльність має вирішальний вплив на розвиток початкових форм мислення.

• Особливості мовлення у ранньому віці.

Вік від 1 до 3 років - це сензитивний період для розвитку мовлення. Автономна мова дитини в перші місяці другого року життя трансформується і зникає. Незвичні і за звучанням і за змістом слова замінюються словами мови “дорослих”. Вимовлення слів стає більш вірним, все менше спотворених слів. До трьох років дитина засвоює всі основні звуки мови. Слово набуває предметного значення.

Швидко росте пасивний словник. Дворічна дитина розуміє всі слова, якими користуються дорослі. У цьому віці вона починає розуміти пояснення дорослого (інструкції) відносно сумісних дій.

Дуже швидко розвивається і активний словник, та все ж таки він відстає від пасивного. На початку другого року життя в активній мові дитини є 10-12 слів, в два роки - близько 300 слів, в три роки словник складає 1200-1500 слів. Основною частиною активного словника дитини є іменники (до 60%), дієслова (25-27%) і прикметники (близько 10-12%).

Темп збагачення словника дитячого мовлення нерівномірний, у ньому є фази прискорення і уповільнення.

На другому році у дитини з'являються перші дво-трислівні речення, перші запитання. Ця мова здійснюється у формі діалога.

На третьому році життя в мовленні дитини з'являються категорії предметності, дії, якості, означення. Дитина практично оволодіває основними синтаксичними конструкціями, граматичними формами, системою звуків рідної мови, хоча ще важко дається вимовлення таких звуків як Р і Л, Ж, Ш, 3,С.

Формування мови у ранньому віці є основою всього психічного розвитку дитини.

• Соціальна ситуація розвитку дитини в ранньому віці.

Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці — ситуація сумісної діяльності з дорослою людиною. Зміст цієї сумісної діяльності - засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така: “дитина - ПРЕДМЕТ - дорослий”.

Соціальна ситуація сумісної діяльності дитини і дорослого має в собі протиріччя. У цій ситуації спосіб дії з предметом, зразок дії належить дорослому, а дитина в той же час повинна виконувати індивідуальні дії. Це протиріччя вирішується в новому типі діяльності, який зароджується в період раннього віку — предметна діяльність. Спілкування в цьому віці стає формою організації предметної діяльності. Воно перестає бути діяльністю у власному розумінні цього слова, бо мотив зміщується від дорослого на суспільний предмет.

• Формування пізнавальних процесів.

Розвиток мислення дитини в ранньому віці носить наочно-дійовий характер. Дитина вчиться виділяти предмет як об'єкт діяльності, переміщує його в просторі, діє кількома предметами відносно один одного. Практична предметна діяльність дітей є важливим етапом переходу від практичного опосередкування до розумового. Створює умови для подальшого розвитку понятійного, мовного мислення. У процесі виконання дій з предметами і називання дій словами формуються мисленнєві операції дитини. Найбільше значення серед них має узагальнення. Але у зв'язку з тим, що досвід дитини невеликий і вона не вміє виділяти суттєві ознаки в групі предметів, то і узагальнення часто буває невірним.

• Початки соціальної поведінки і розвитку самосвідомості. Криза трьох років.

У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається у тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми (“тихіше, мама втомилася”, “подай дідусю тапці” і т. п.). У процесі спілкування з дорослими на другому році життя у дитини формується емоційна реакція на схвалення. Зародження емоційної реакції на похвалу створює внутрішні умови для розвитку самооцінки, самолюбства, для формування стійкого позитивно-емоційного відношення дитини до себе і своїх якостей.

Починають складатися передумови волі. Найбільшу спонукальну силу для довільних дій дитини має показ-демонстрація дій, опосередкована прямим заохоченням до активного їх наслідування і відтворення.

Розвиток емоційно-вольової сфери тісно пов'язаний із зароджуваною в цей час самосвідомістю.

Приблизно в два роки дитина починає впізнавати себе в дзеркалі. Впізнавання себе - найпростіша, первинна форма самосвідомості. Новий етап у розвитку самосвідомості починається, коли дитина

починає себе називати спочатку по імені, в третій особі. Потім, в три роки, з'являється займенник “Я”.

Криза трьох років - це рубіж між раннім дошкільним віком - один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин.

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.

Феномен “Я сам” означає на лише виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. У результаті такого відділення дорослі нібито вперше виникають у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Тенденція жити загальним життям з дорослими проходить через все дитинство; дитина відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки.

 


31.05.2016; 21:24
хиты: 135
рейтинг:0
Общественные науки
психология
прикладная психология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь