пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

58. Т. Шевченко у літературознавстві. Сучасне шевченкознавство

     Шевченкознавство, наук. вивчення життя, творчости та багатогранної діяльности Тараса Шевченка (Ш-ка), а також його місця в іст. Сх. Европи та в світовому літ. процесі. Вивчення спадщини Ш-ка — проблема невичерпна та багатобічна, і тому Ш., як міждисциплінарна галузь наук. знання, відзначається різними напрямами досліджень (біографічний, бібліографічний, літературознавчий, текстологічний, мовознавчий, лексикографічний, мистецтвознавчий, естетичний, псих., пед., рел.-етичний, філос., суспільно-політ. тощо).

      Відомо, що у сучасному вітчизняному шевченкознавстві панують такі стратегії: розширюються тематичні  горизонти Шевченкової творчості, помічається раніше замовчувана національно-визвольна, християнська,  філософічна та навіть інтимно-еротична проблематика. По-друге, завдяки запозиченню з зарубіжної  методології, зокрема, структурального, гендерного, психоаналізу, Шевченко прочитується в нових  інтерпретаційних ключах. По-третє, ціннісна переорієнтація пострадянського суспільства легітимізувала  окремі, досі неканонічні біографічні подробиці Шевченкового життя, і, передусім, факт його європейськості.  Названі стратегії зумовили часткове переформатування канону Тараса Шевченка, але вони цей канон лише  посилили. Якщо раніше, у більшовицьку добу, його представляли як революціонера-демократа,  інтернаціоналіста-русофіла, атеїста, то тепер – як месію, як українську душу, як символ нації, свободи».  Сьогодні «націоналістичне» шевченкознавство стало частиною літературної історії, і хоча його рецидиви  трапляються, наукове шевченкознавство Заходу визначається зовсім іншими принципами. Воно, по-перше,  зорієнтоване на філософію й науку Заходу XX століття, по-друге, плюралістичне за своїми засадами.
       Біля витоків сучасного західного шевченкознавства лежали статті Дмитра Чижевського і симпозіум 1961 р.  Його наступні етапи — монографія Юрія Луцького «Між Гоголем і Шевченком. Полюси літературної України,  1798—1847» (1971), збірник статей «Шевченко і критика» (1981) під редакцією Ю. Луцького і монографія Г.  Грабовича «Поет як мітотворець. Дослідження семантики символів у Тараса Шевченка» (1982). У збірнику  «Шевченко і критика», за словами автора передмови Богдана Рубчака, представлені «різні аспекти  шевченкознавчих студій: біографічний, соціологічний, історичний, компаративний, архетипний, філологічний,  формальний, тематично-структуральний і феноменологічний»]. Праці західних вчених — Шевельова і  Луцького, Рубчака і Грабовича демонструють різні підходи і не творять одну модель науки, а ряд   різноманітних, самодостатніх моделей. Не кожна з них має риси цілісності, притаманні структурно- антропологічній і міфологічній моделі Грабовича. Саме її теоретична послідовність і цілісність, очевидно,  визначає провідну роль в західному шевченкознавстві. Однак співіснування різних моделей Шевченкової  творчості, причому співіснування в полеміці, стимулює постійну дискусію і надає життя самій науці.

 

 

 


13.12.2015; 21:27
хиты: 133
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2021. All Rights Reserved. помощь