пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

40.Літературний процес 40 - 60-х років XIX ст. Культурно-історичний контекст

     Другий період розвитку нової української літератури припадає на 40-60-ті роки XIX століття. Початком його вважається вихід у світ «Кобзаря» Тараса Шевченка (1840 p.). Цей період характеризується наближенням літератури до суспільного життя й підвищенням її ролі у визвольному русі, адже саме ці роки характеризуються загостренням кризи феодально-кріпосницького суспільства, посиленням боротьби народу з кріпосним правом і самодержавством.
     На цей період припадає значна активізація громадсько-політичного і культурного життя самодержавної Росії: волелюбні ідеї декабристів підхоплено представниками передової інтелігенції, поширюються публіцистичні та літературно-критичні твори Бєлінського й Герцена.

     Навесні 1847 року царизмом було розгромлено Кирило-Мефодіївське товариство. Почалось переслідування української літератури, яке спричинило десятирічний застій у її розвитку. «Похмуре семиліття» (1848-1855 pp.) настало і для прогресивної російської літератури: у 1847 році О. Герцен емігрував за кордон, а у наступному році помер Бєлінський. Ще через рік було розгромлено гурток петрашевців.
     40-60-ті роки XIX століття ознаменувались появою в українській літературі найвизначнішої постаті — Т. Г. Шевченка. Поетична творчість геніального поета-революціонера і його громадська діяльність у цей час набирають найвищого злету. Подальший процес утвердження критичного реалізму, розвитку української літератури, зміцнення її демократичного спрямування відбуваються під могутнім впливом творчості Великого Кобзаря. Гідним продовжувачем творчості Шевченка стає Марко Вовчок, на злободенні явища суспільного життя влучно реагує Л. Глібов, збагачують українську літературу новими темами і жанрами С. Руданський та А. Свидницький. Національна тематика звучить у творчості П. Куліша, О. Стороженка, Г. Барвінок, П. Кузьменка.
     Українські письменники тривалий час не мали свого видавництва. Долаючи цензурні перешкоди, вони друкували свої твори в Петербурзі та Москві. Чимало українських творів було опубліковано в журналах «Отечественные записки» та «Современник».
       Січень 1861 року ознаменувався виходом у Петербурзі першого українського щомісячного журналу «Основа», який існував майже два роки. Найважливішим значенням журналу «Основа» стало те, що він згуртував навколо себе українське письменство. Багато уваги журнал приділяв питанням освіти: організації недільних шкіл, створенню підручників та загальноосвітніх книг українською мовою. З його сторінок звучали прогресивні виступи на захист національних прав роз'єднаного кордонами українського народу. У Чернігові за редакцією Леоніда Глібова виходив ще один український часопис — газета «Чернігівський листок», позиції якої перегукувались із позиціями журналу «Основа».
     З 1862 року в самодержавній Росії почалась нова хвиля урядових репресій. Були закриті недільні школи, переслідувались «громади». Цензурних утисків зазнавали літературні твори, закривались видавництва. Був заарештований і висланий на каторгу М. Чернишевський, припинила своє існування «Земля і воля» (1864 р.). А в 1863 році вийшов Валуєвський циркуляр, який заборонив будь-які українські видання.
     Визначним етапом розвитку української літератури Західної України після діяльності «Руської трійці» була творчість Ю. Федьковича, яка мала загальноукраїнське значення. Розпочинався літературний рух і на Закарпатті (організатори — О. Духнович, О. Павлович, О. Митрак), але широкого розвитку він не набув через відсутність талановитих письменників.

 

 

 

 

 

 


13.12.2015; 21:27
хиты: 83
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2021. All Rights Reserved. помощь