пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

26.Своєрідність розвитку української літератури в Закарпатті. Творчість Олександра Павловича, Олександра Духновича, Олександра Митрака.

      У першій половині XIX ст. в Західній Україні, насамперед Галицькій Русі (історична назва Східної Галичини), склалися певні передумови для національно-культурного відродження й становлення нової, народної літератури. Найважливішим чинником було те, що західні українці, незважаючи на багатовікове національне поневолення польською, австрійською, угорською та молдавською державами, зберегли свою мову, віру (грецький обряд), звичаї, усне образне слово.

     Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. в Західній Україні панувала література шкільного класицизму. У школах учні вправлялися у писанні творів за класичними зразками й правилами. Найбільшою популярністю користувалися панегірики з нагоди релігійних свят, подій чи ювілеїв високопоставлених осіб. Поетичний доробок шкільного класицизму поповнювали представники вищого й нижчого духовенства, семінаристи. 

    Джерела виникнення нової української літератури на західноукраїнських землях — у преромантичних віяннях. їхні найхарактерніші ознаки — інтерес до своєї, «руської», історії, етнографії, захоплення манускриптами й давніми книгодруками, фольклором, невтомна, дедалі ширша пропаганда народної поезії як джерела естетичної насолоди, творчого натхнення і неперевершеного, на думку тогочасних популяризаторів, взірця для художньої літератури.

     Олександр Павлович. Велику увагу впродовж усього свого життя О. Павлович при­діляв фольклору українського населення Закарпаття. Він сам записував усну народну творчість, заохочував інших до її зби­рання, виступав за її публікацію та вивчення. О. Павлович роз­глядав дослідження народного життя як патріотичну діяльність, що свідчить про історичне коріння культури народу. Він пер­ший на Закарпатті зробив паспортизацію записів зразків народної творчості, чим заклав там основи фольклористичної науки.

     Олександр Духнович. Зачинателем нової української літератури на Закарпатті є Олександр Васильович Духнович (1803—1865) — учений-педагог, письменник, видавець, фольклорист, історик та етнограф. Кращі його поезії наснажені національно-патріотичними почуттями, ліризмом, романтичним пафосом, написані мовою, близькою до народної. Широку популярність здобув вірш «Вручаніє» («Я русин був, єсмь і буду...»), який у 60-х роках поширювався як народна пісня. Написаний язичієм, твір Духновича «Милен и Любица. Идильская повесть от древних русинов времен» (надрукований, як і названий вірш в альманасі «Поздравление русинов на год 1851») започаткував сентименталізм в українській прозі Закарпаття. О. Духновичу належать і драматичні спроби.

   Вагоме значення мав виданий Духновичем двомовний українсько-угорський буквар «Книжиця читалная для начинающих» (1847), укладений переважно з його дитячих віршів пізнавально-виховного змісту, написаних мовою, близькою до народної.

    Олександр Митрак. Друкуватися почав у 1864 р. Писав поезії («Хмарно, темно…», «Любіте наш народ», «Добре тому багатому»), етнографічні нариси про життя, побут і звичаї закарпатських горян, у тому числі лемків («Дорожні враження на Верховині», «Руський народ», «Народне весілля у гірських русинів»), збирав народні пісні, частина яких надрукована у збірці Я. Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Руси». Склав російсько-мадярський (вид. 1881) та мадярсько-російський (вид. 1922) словники. У творах, зокрема художніх, використовував говірку закарпатських лемків (лемаків). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


13.12.2015; 21:27
хиты: 164
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь