Бурлеск-жанр гумористичної поезії,комічний ефект у якій досягається тим.що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно,гробо,або ж. Навпаки про «низьке» говориться піднесено,урочисто.
Травестія-різновид жартівливої бурлескної поезії,коли твір із серйозним чи героїчним змістом переробляється на твір комічного характеру. У XVII–XVIII ст. широкої популярності набуває бурлеск.
Значну кількість анонімних творів скла дають бурлескні поеми і вірші різного рівня художньої цінності. Анонімність творів давала можливість ав тору більш послідовно втілювати елемент сміхової культури, не гребуючи й грубуватими жартами. Багато з цих творів втрачено безслідно, але ті, що вціліли, часто є зразками бурлескного світовідчуття, частиною світосприйняття людини тієї віддаленої від нас епохи. Вони писалися пере важно задля розваги публіки, але іноді досягали сильного громадянського звучання, подібно до поеми «Варшава».
Розповсюдження бурлескних творів через рукописи сприяло їх популя ризації, формувало значною мірою читацькі смаки, а в галузі худож ньої твор чості сприяло вдосконаленню сміхових сюжетів, образів, мотивів (найбільш загальноприйнятих, розважальних). У сфері стихійного розва жального пись менства відбувався прогресивний рух культури через засвоєння національних сміхових структур.
Що ж до українських бурлескних од, то всі вони, й анонімні, й ав торські, сповнені вірнопідданськими мотивами, у всіх відчутний пафос ге роїчного, хоча завжди він досягається засобами комічного.
Дуже близька для художнього світу «Енеїди» Котляревського поема «Вакула Чмир» (існують припущення, що автором її був Ол. Павловський, який 1818 р. уклав першу граматику української мови, додавши до неї поему). Героїчне минуле колишнього козака Вакули Чмиря, його тілесна могутність («Хропе козак, Парує так, Мов на печі в тиші...», с. 102) змальовані засобами бурлескної художності, щоб наголосити, підсилити велетенську духовну і фізичну силу. Вакула Чмир втрачає козацькі атрибути («Згубив люльку, Чу бук, губку і тютюн з гамана...», с. 101), ночує у хліві, і врешті-решт, замерзає п¢яний у жалюгідній позі у степу.
