Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це той рівень її психічного розвитку, який дозволяє дитині без значних труднощів систематично займатись учбовою діяльністю. Виділяють такі компоненти психічної готовності дитини до шкільного навчання:
- особистісна готовність означає готовність дитини виконувати нову соціальну роль – роль школяра з притаманними їй правами та обов’язками. Це означає, що в дитини повинна бути сформована ієрархічна система мотивів, яка дозволяє їй управляти своєю поведінкою. Дитину повинні приваблювати не лише зовнішні атрибути шкільного життя, але у неї повинна бути сформована потреба в отриманні нових знань. Дитина повинна мати також певну емоційну стійкість, тобто мати здатність управляти власними емоційними проявами;
- інтелектуальна готовність означає наявність у дитини певного кругозору, запасу знань, елементів теоретичного ставлення до дійсності, наявність початкових вмінь та навичок. Це означає, що інтелектуальна готовність включає в себе:
- диференційоване розчленоване планомірне сприймання;
- аналітичне мислення (здатність пізнавати властивості предметів оточуючого світу та зв’язки між ними), здатність відтворювати зразок;
- раціоналістичний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії);
- елементи смислової, словесно-логічної пам’яті;
- оволодіння розмовним мовленням на слух та розуміння символів;
- розвиток тонкої моторики руки, елементів довільної уваги.
- соціально-психологічна готовність включає в себе володіння дитиною гнучкими прийомами спілкування з дорослими та ровесниками, вміння підкорятися вимогам дитячого колективу, співпрацювати з ровесниками та захищати себе.
