У вітчизняній психології вікова періодизація психічного розвитку дитини базується на двох основних принципах:
- Принцип історизму.
- Принцип розвитку психіки особистості у діяльності.
Принцип історизму був обгрунтований у працях Виготського і означає суспільно-історичну природу дитинства та його періодів. Тобто періодизація дитинства і зміст кожного його періоду обумовлюється рівнем розвитку суспільства.
Принцип розвитку психіки особистості у діяльності був обгрунтований Леонтьєвим і означає, що особистістю не народжуються, а стають в процесі засвоєння суспільно-історичного досвіду людства у різних видах діяльності. Всі психічні процеси, функції і властивості розвиваються в різних видах діяльності.
На основі даних принципів формулюються основні поняття, на яких ґрунтується вікова періодизація психічного розвитку у вітчизняній психології.
Критерії періодизації психічного розвитку:
- Соціальна ситуація розвитку.
- Провідна діяльність.
- Новоутворення.
Соціальна ситуація розвитку за Виготським – це особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке обумовлює динаміку психічного розвитку на певних вікових етапах і виникнення своєрідних якісно нових утворень у психіці наприкінці певного вікового етапу.
Провідна діяльність за Леонтьєвим – це той вид діяльності, який обумовлює головні найважливіші зміни в психічному розвитку дитини у певному віковому періоді.
Новоутворення – це ті якісно нові зміни у психічному розвитку, які виникають наприкінці певного вікового періоду і знаменують собою перехід психіки дитини від більш низького до більш високого рівня розвитку.
Вчені довели, що перехід від одного вікового періоду до іншого може здійснюватись двома основними шляхами:
- лірично-спокійно, без криз.
- кризово – з наявністю вікових криз.
Найбільш яскраво вираженими виступають криза новонародженості, криза трьох років, криза при переході до підліткового віку.
