Українізація торкнулася всіх аспектів культурного життя республіки. Вплив на дорослих, їхню свідомість здійснювали різними шляхами, зокрема активним використанням літератури і поезії, театру, кіно, музичних творів, живопису.
До літератури і мистецтва тягнулися маси людей, серед них народжувалися яскраві таланти. 20-ті роки характеризувалися бурхливим розвитком української літератури та поезії. Популярними були твори прозаїків М. Хвильового, Ю. Яновського, В. Підмогильного, М. Івченка, Є. Плужника, поетів В. Сосюри, М. Рильського, П. Тичини, драматургів І. Кочерги, М. Куліша, І. Микитенка та ін.
З початку 20-х років в Україні з’явилося багато нових літературних організацій, які оголосили своїм завданням створення нової культури: об’єднання селянських письменників «Плуг» (1922 р., С. Пилипенко, А. Головко, І. Сенченко, Г. Епік, П. Панч та ін.); спілка пролетарських письменників «Гарт» (1923 р., В. Еллан-Блакитний, І. Дніпровський, О. Довженко, М. Йогансен, М. Хвильовий та ін.); «Ланка» (1924 р., у 1926 р. реорганізована у «МАРС — Майстерня революційного слова»; В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка та ін.); Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ, 1925 р.; М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній, М. Куліш, А. Любченко та ін.); Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП, 1927 р.; І. Микитенко, Б. Коваленко, І. Ле, В. Коряк, Д. Загул та ін.).
У літературі було представлено різні напрями й течії, яких не визнавала влада: неокласики (М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара та ін.), футуристи (М. Семенко, М. Терещенко, ГеоШкурупій та ін.), символісти (О. Слісаренко, І. Сенченко, Я. Савченко та ін.).
Із середини 20-х років більшовицька партія дедалі активніше втручалася у творчий процес, використавши як привід для цього «літературну дискусію». У 1925 р. у середовищі літераторів розпочалася дискусія про місце і роль мистецтва в суспільному житті, шляхи розвитку української культури. Письменник, член більшовицької партії М. Хвильовий виступив проти культурного домінування Росії, за самостійний розвиток української культури, яка має орієнтуватися на психологічну Європу та західноукраїнську літературу. Зусиллями Й. Сталіна та керівників КП(б)У «літературна дискусія» була політизована, з’явився термін «хвильовизм» як прояв «українського дрібнобуржуазного націоналізму».
Більшовицька влада визначила основні завдання, які мали виконувати література і поезія. У 1927 р. було ухвалено постанову Політбюро ЦК КП(б)У «Політика партії у справі української художньої літератури», де наголошувалося на важливій ролі літератури у становленні української радянської культури та культурному розвитку робітничого класу. Одночасно вимагалося посилити боротьбу із занепадницькими настроями, у т. ч. із «хвильовизмом», підвищити ідейно-художній рівень літератури, налагодити співпрацю з митцями інших радянських республік. Такі самі завдання ставили і театру, кіно, музиці, живопису, які мали не тільки забезпечити зростання політичного і культурного рівня робітників та селян, а й сприяти комуністичному вихованню людей.
Завоювавши владу, більшовики почали використовувати образотворче мистецтво як інструмент комуністичної наочної агітації та пропаганди. Серед об’єднань художників, які виникли у 20-ті роки, найпомітнішими були: Товариство ім. К. Костанді (1922, О. Шовкуненко, П. Волокидін, П. Васильєв, Є. Буковецький та ін.), Асоціація художників Червоної України (1923, І. Їжакевич, Ф. Кричевський, Г. Світлицький, К. Тимощук, К. Трохименко
та ін.), Асоціація революційних митців України (1925, «бойчукісти» — М. Бойчук, І. Падалка, В. Седляр, О. Павленко, М. Рокицький та ін.), Об’єднання сучасних митців України (1927, В. Пальмов, А. Петрицький, Д. Шавикін та ін.).
Творчість українських митців мала значний вплив на піднесення національної самосвідомості народу. Водночас під тиском більшовицької влади українські театри, літературні організації, об’єднання композиторів і музикантів, окремі музичні колективи, асоціації художників змушені були поширювати засобами мистецтва комуністичну ідеологію серед широких мас українців.
