Українська музика була невід'ємною складовою побу¬тово-реалістичного і романтичного театру. Тут багато важив неповторний чар української народ¬ної пісні.Народна пісенна творчість пов'язана і з розвитком про-фесійної української музики XIX ст. Українська пісня зву¬чить в усіх музичних, стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних тво¬рів П. Сокальського, С. Воробкевича, М. Лисенка. Компо¬зитори охоче писали музику для хорів, використовуючи народний обрядовий мелос. Це сприяло піднесенню української пісні на рівень високого професійного мистецтва. Поміж усіх видів і жанрів музичного мистецтва найнесприятливіші умови склалися для розвитку опери. Одним із відомих композиторів XIX ст. був С. Гулак-Артемовський — оперний співак, драматург, що навчався у Київській духовній семінарії. У 1839р. М. Глинка, О. Даргомижський та М. Волконський влаштували концерт і на зібрані кошти відправили талановитого юнака до Італії. Дебют С. Гулака-Артемовського відбувся на сцені Флорен¬тійської опери. Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського — створення за власним лібрето першої національної опери "Запорожець за Дунаєм". Майже 20 років царська цензура за¬бороняла постановку опери. На українській сцені її впер¬ше поставив 1884р. М. Кропивницький. У другій половині XIX ст. виникає система української музичної освіти. Відкрилися музичні училища у Києві, Одесі, Харкові, Львові. Серед українських професійних композиторів вирізня¬ється творчість П. Ніщинського і П. Сокальського. П. Ні-щинський закінчив Афінський університет, де здобув сту¬пінь магістра наук. В Одесі організував хори і керував ними. П. Сокальський заснував 1864 р. в Одесі Товариство лю¬бителів музики. Він створив близько 40 фортепіанних п'єс, 40 романсів, опери "Мазепа", "Майська ніч", "Облога Дубна". Особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко — видатний ком¬позитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоре¬тик музики і педагог, засновник професійної школи. Нав¬чався у Петербурзькій та Лейпцігській консерваторіях. Композитор збагатив майже всі жанри української му¬зики. Йому належать опери "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка Полтавка", "Енеїда" дитячі " Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна". М. Лисенко — основоположник інструментальних жан¬рів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. З іменем Лисенка пов'язаний розвиток національ¬ної музичної освіти. Він організовував хори, недільну школу для хлопців-селян, викладав у приватних музичних шко¬лах, 1904 р. відкрив у Києві музично-драматичну школу. Тут навчались українські композитори К. Стеценко, Л. Ревуць-кий, О. Кошиць. Видатними творцями духовної музики на зламі XIX— XX ст. були К. Стеценко та М. Леонтович. Розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття консерваторій у Києві, Одесі, Харкові. Почали діяти Одесь-кий Український музично-драматичний театр, Харківський театр опери та балету. Значну роботу з розбудови музичної культури у Західній Україні провадили композитори І. Лаврівський, С. Вороб-кевич, В. Матюк, А. Вахнянин, О. Нижанківський, Д. Сі-чинський, В. Барвінський, С. Людкевич. У Львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р. — Вищий музичний інститут, з 1939 р. — державна консер¬ваторія ім. М. В. Лисенка). У 30-х роках діяли 9 філій му¬зичного інституту — у Бориславі, Дрогобичі, Стрию, Тер¬нополі, Яворові та інших містах. Давні традиції має музично-театральна культура Льво¬ва. Тут у 1842 р. відкрився приватний міський театр С. Скарбека, один із найбільших у Європі (нині у цьому при¬міщенні — театр ім. М. Заньковецької). На його сцені де¬бютували вихованці Львівської консерваторії С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга, О. Рус-нак, Ф. Лопатинська, О. Носалевич, виконавська май¬стерність яких набула світового визнання. У новій українській музиці одним з провідних діячів був В. Барвінський. У період першої світової війни з'являються стрілецькі пісні.
