Жана де Лафонтена
Жан де Лафонтен народився 8 липня 1621 в Шато-Тьєррі, Шампань в сім’ї, що належала до давнього роду. Батько був чиновником, перебував на посаді доглядача вод і лісів. Початкову освіту Жан де Лафонтен здобув у сільській школі. У дев’ятнадцятирічному віці готувався до прийняття духовного сану, однак молитви і богослов’я мало цікавили юнака, більше часу він приділяв читанню романів. Зрештою, майбутній письменник відмовився від духовної кар’єри і працював правником. У цей час він вивчав античну культуру, знайомився з провідними філософськими та політичними теоріями своєї епохи. Писати почав доволі пізно, у 33-річному віці. Перші твори, серед них алегорична поема «Ле Сонь де Bo» (1658–1662), яка зробила його відомим, були значною мірою наслідувальними. Переїхавши у Париж (1657), він зблизився з найвизначнішими класицистами: П. Корнелем, Ж. Б. Мольєром, Ж. Расіном, Н. Буало, з якими зустрічався в аристократичних паризьких салонах. Надзвичайна розмаїтість, мальовничість, вишуканість і декоративність — характерні риси творів, написаних у цей період, приміром, першого літературного твору Лафонтена — комедії «Євнух» (1654). З-під його пера виходили твори найрізноманітніших літературних жанрів, наприклад, мадригали, балади, оди, послання, п’єси, еклоги. І лише в 1668 р Лафонтен вперше виступив в амплуа байкаря, що приніс йому світову славу: цього року було опубліковано перше видання «Байок Езопа, перекладених на вірші паном де Лафонтеном», що складалося з шести книг. У другому виданні, яке побачило світ 1678 р, було вже 11 томів, в 1694 р було опубліковано останнє видання в 12 книгах. Спираючись на спадщину античних авторів, використовуючи їхні зовнішні фабули, Жан де Лафонтен, по суті, виступив творцем нового жанру і тим самим забезпечив собі гідне місце в історії літератури. Байки зробили його одним з великих народних національних поетів, були переведені на самі різні мови світу. Член Французької академії з 1684. В останні роки життя під впливом спілкування з мадам де Саблієр Лафонтен переосмислив погляди, став більш благочестивим і відмовився від фривольних творів. В 73-річному віці він помер 13 квітня 1695 в Парижі.
«Зачумлені звірі» аналіз Тема «Зачумлені звірі» — розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника. Ідея «Зачумлені звірі» — несправедливість суспільства, у якому одним можна все, а іншим — нічого. Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: «Всі розмовляють у моїх працях,навіть риби, і те, що вони говорять,стосується нас усіх». Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії. Сюжет «Зачумлені звірі» Лихо трапилося з лісовими звірами «Чума косила звірину». Лев скликав раду, щоб обрати найбільшого грішника і принести його в жертву, щоб зупинити чуму. Лев зізнається, шо він зїв багато овець та навіть пастуха, але підлесники кажуть, що то не гріх. У гріхах починають зізнаватися інші звірі-хижаки. А коли осел зізнався, що ущипнув зелененької травички його звинуватили у «всіх смертних гріхах». Лісова громада вирішила принести у жертву Осла, бо він найбеззахисніший серед звірів, що зібралися. Насправді справжнім грішником у байці є Лев (він з’їв не тільки багато овець, але й пастухів), але Лис виправдовує Лева «Ви, уївши тих дурних овець, Їм честь велику виявляли. А що до пастухів — який то гріх? Вони нам стільки дозволяли, Що краще б їх поїсти всіх».
Шарля Перро
Шарль Перро народився в Парижі в багатій сім'ї, його батьком був відомий юрист П'єр Перро, а матір'ю Пакетт Ле Клерк. Його брат Клод Перро теж був відомий у Франції як архітектор східної частини замку Лувр, яка була побудована між 1665 і 1680 рр. Шарль навчався у найкращих школах Парижу, вивчав право, пізніше пішов на державну службу. Брав участь у створенні Академії наук, а також відновленні Академії живопису. Коли була заснована Академія словесності у 1663 році, Перро був призначений її секретарем. У 1672 році Перро одружився на 19-річній Марі Гішон, яка померла у 1678 році після народження дочки і трьох синів. Коли Жан-Батист Кольбер, міністр та покровитель Перро помер у 1683 році, він втратив свою пенсію письменника при Академії словесності.
У 1695 р. у віці 67 років почав писати твори для дітей. Першим твором були «Оповідання моєї матінки Гуски», що одразу ж стали популярними і започаткували новий літературний жанр — казку. Побоюючись негативної реакції критиків Шарль опублікував її під ім'ям свого наймолодшого сина — Арманкура. Наступні твори, такі як, «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода» та інші стали класикою світової літератури. Письменник помер у Парижі у віці 75 років у 1703 р.
