МИЦЕНКО МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (1920-2001) - прозаїк, критик. Народився в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1946). Вчителював, був на журналістській роботі. Автор книг для дітей: "Олелькові вітри", "Медалісти" та ін.
Прозаїк, критик, член Спілки письменників України (1961). Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1946). Вчителював, працював методистом Харківського інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, зав. відділом прози журналу «Прапор», заступником відповідального секретаря Житомирської організації СПУ. Автор книжок оповідань і повістей «Медалісти» (1954), «Чисті струмки» (1960), «Молоді грози» (1963), «Зорепад» (1964), «Барвінок та рута» (1965), «Вітровій» (1966), «Нема зерна неправди» (1967), «Пізнай самого себе» (1969), «Жадання» (1972), «Олелькові вітри» (1974), «Черемшина» (1978), «Траса» (1981); романів «Криця» (1976), «Степова роса» (1982), «Лелеки» (1984); багатьох критичних, публіцистичних, педагогічних статей і рецензій. Деякі оповідання перекладені російською, адигейською, чуваською та угорською мовами. Нагороджений медаллю, Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.