Народився Іван Кіндратович Микитенко 6 вересня 1897р. в родині селянина-середняка, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Тут учився в двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища.
У дитинстві я захоплювався повістями «Вуркагани» та «Брати» Івана Микитенка й нічого не знав про долю письменника. Старшокласником вивчав його п’єси, й знов-таки вчителі навіть словом не обмовилися про те, що автор комедії «Соло на флейті» та драм «Диктатура» й «Дівчата нашої країни»
1937 року став жертвою тоталітаризму. З часом про це стало відомо, але твори активного прихильника соціалістичного реалізму, одного з організаторів спілок письменників України та СРСР уже не вводили до навчальних програм. А втім, «Вуркагани» навіть сьогодні приваблюють і гострим сюжетом, і впізнаваністю багатьох типових ситуацій із життя-буття неприкаяних підлітків.
Відомий, а свого часу й популярний прозаїк та драматург Іван Кіндратович Микитенко народився 6 вересня 1897 року в родині селянина-середняка, котра мешкала в містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Після закінчення двокласної школи вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища. У грудні 1914 pоку сімнадцятилітнього помічника лікаря відправили на фронт. Там волелюбний степовик брав участь у діяльності революційного полкового комітету, про що яскраво оповів в останній п'єсі «Як сходило сонце».
Повернувся в рідні краї з обмороженими ногами. Одужавши, боровся з тифом у селах і писав романтичні вірші. Пізніше навчався в Одеському та Харківському медичних інститутах, активно публікувався в пресі. Організовував Всеукраїнський з’їзд пролетарських письменників, як член уряду УРСР мав особисту зброю, був учасником міжнародних антифашистських конгресів в Парижі та Мадриді на захист культури. Умів не лише здобувати, а й пожинати лаври. Ніщо не віщувало лиха, хоча нещадні жорна сталінських репресій уже перемелювали долі побратимів по перу.
Тримався на висоті таланту й духу до 3 жовтня 1937 року, коли на партійних зборах Спілки радянських письменників України знаменитого драматурга виключили з партії, як «людину, яка приховувала від партії під час вступу й увесь час перебування в партії своє куркульське походження, яка надала притулок своєму брату – куркульському бандитові, яка мала зв’язки із заклятими ворогами радянського народу – троцькістами та буржуазними націоналістами, яка свідомо допомагала шкодити українській літературі». Наступного дня Іван Микитенко повідомив дружину, що йде до НКВС здавати особисту зброю. І таки пішов, але на околицю Харкова. Там попрощався з білим світом і застрелився.
Вісімдесятичотирирічний Олег Іванович, син знаного письменника, й сьогодні багато робить для увічнення пам’яті незабутнього батька. Шанує діда також онук – доктор філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» Юрій Микитенко.
