Лариса Письменна — авторка численних творів для дітей, серед яких: → збірки оповідань та повістей «Скарб Вовчої криниці» (1961), «Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983); → роман «Батько» (1978); → збірка вибраних творів (1984); → однотомник казок, повістей, оповідань «Тисяча вікон і один журавель» (1984); → повісті-казки «Там, де живе Синя Ластівка» (1986). _"Злочин Надії Поліщук". «Живі зустрічають світанок» У кожному своєму творі письменниця ненав’язливо, весело, вигадливо навчає людяності, доброті, вірності, дружбі. І про щоденну людську працю вона розповідає гарно, романтично, з усмішкою. Легко і радісно читаються її оповідання про живу природу, яку Лариса Письменна тонко відчувала, любила тварин і вміла іншим прищепити любов до всього живого. В оповіданнях, вміщених у збірці „Тисяча вікон і один журавель”, Лариса Письменна запрошує своїх читачів у світ живої природи. Вона навчить спостерігати і бути уважними до кожної травинки, пташки і метелика. Надовго запам’ятовуються оповідання про зрізану черемшину, яка зацвіла весною („Черемшина”), про тендітний пагінець тополі, який, тягнучись до сонця, проламав твердий асфальт („Тополятко”), про вигадливого злодійкуватого кота („Кіт Микита”), про невеличку курочку, яка стала справжньою матір’ю для чужих курчат („Мачуха”), про драматичну долю надто розумного чорного з рудими підпалинами собаку („Джек”), про „благородну” кицьку Мавру, яка довірила людині своє дитинча („Мавра”) та про інших птахів і звірят. Про запеклу боротьбу добра зі злом розповідає авторка у казці „Як Вовк був Невовком”. Лісник Андрій знайшов мале вовченя, в якого загинула мати-вовчиця і виходив його. Сірко виріс розумним, вірним і добрим. Не відав того, що народився вовком, і понад усе любив свого хазяїна. А коли лісника вбили браконьєри, Невовк вирішив покарати злочинців. Допомогли йому Золотоокий чародій і троє людей. Одна людина — з чистою, незаплямованою душею, друга — закохана в казку (злі ніколи по-справжньому не люблять казок), третя — береже і любить тварин. Ледве не загинув Невовк, але зло було покаране.
