Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині Спочатку Валер’ян відвідував церковну школу. 1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Одночасно Валер’ян опановував російську, німецьку та французьку та завершив навчання з відмінними оцінками. 1919-1920 — видані дев’ять його оповідань: «Старець», «Складне питання», «Ваня», «Гайдамака», «Добрий бог», «На селі», «На іменінах», «Дід Яким». У 1920-1921 р. працював учителем. 1921 р. — вирушає до Києва і працює бібліографом у Книжковій палаті. Одружується з донькою священика Катериною Червінською у Ворзелі, подружжя поселяється в Києві. Працював редактором у видавництві «Книгоспілка», а з 1925р. — у журналі «Життя й революція» Підмогильним переведені з французької на українську твори Вольтера, Бальзака, Дідро, Мопассана. До кращих інтелектуальних досягнень письменника належать романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930). Стає організатором літературної організації «Ланка», а потім МАРСу. 1929 — переїздить до Харкова, де починаються репресії проти нього. 1933-1934 — пише останній твір «Повість без назви..», яку так і не закінчив. 8 грудня 1934 — заарештовано 9 червня 1935 прибув на Соловки як особливо небезпечний політичний злочинець. 3 листопада 1937 — розстріляли в урочищі Сандармох. У 1956 був посмертно реабілітований.
«Ваня». У цьому творі письменник зображує процес пізнання дитиною світу і самого себе. В.Підмогильний майстерно відтворює незвичайний внутрішній світ Вані, зосереджуючи увагу на його поведінці у стані нервового збудження. У дитини спостерігається надмірна схильність до "реальних страхів". Так само хлопчик лякається і рівчака, в якому знаходився город. В оповіданні ці страхи пояснюються безпорадністю дитини перед ворожою їй природою. Не просто страх, а жах відчуває досить часто Ваня, його уява створює жахливі картини оточуючого світу, хлопчику здається, що його схопив у рівчаку людожер. Письменник розкрив процес появи у дитини такого психічного афекту, як страх. Страх Вані можна охарактеризувати так: страх перед природою, страх перед Богом, страх перед карою. Вирішенням проблеми є дія морального цензора "Над Я". Ваня усвідомивши свою провину, вірив в обов'язкову відповідальність за свої вчинки. Але у цій дії "Над Я" є позитивне, є негативне. До негативного слід віднести те, що заважкий моральний тягар, який накладає сумління за скоєну жорстокість, вразлива дитина не в силах витримати. Позитивним вплив сумління буде тоді, коли активну участь у вихованні дитини братимуть батьки.
«Гайдамака». Підмогильний розповідав про своїх однолітків — гімназистів Василя, який хотів здобути собі зброю, й Олеся, що зазнав поневірянь у житті й серйозно думав про самовбивство. Степан Ярушевський, товариш Валер’яна Підмогильного з Чаплів згадував, що майже вся молодь тоді була притягнута до того чи іншого політичного табору. Опинившись у ситуації вибору між життям і смертю, Олесь віддає перевагу смерті, тим самим стверджуючи себе як людина. Хлопець знає, що відмова від цього вибору обернеться для нього визнанням власної нікчемності, з яким він не зможе далі жити. Отже, переборовши волю до життя, Олесь Привадний ствердив себе як особистість, засвідчивши цим, що і в такому слабосильному тілі може існувати міцний дух.
«Історія пані Ївги». В «Історії пані Ївги» поданий дивно-зворушливий тип старої дідички, що її чоловіка вбили селяни під час революції. Проте жінка не залишилася самотньою, поряд був її син. На схилі віку вона приймає новий лад, виходячи з давньої, колись то вкинутої собі в голову ідеалістичної істини: «все, що існує — розумне». Доля звела стару жінку з колишньою покоївкою Настею. Так як здоров’я у пані Ївги було погане, жінка запросила жити стару до свого великого будинку. У Насті був син Серьога. Ївга поставила собі на меті зробити з нього справжню людину, домогтися від нього якнайвищого розвитку розумових здібностей. У цьому творі письменник показав, наскільки жорстокими бувають звичайні діти, на що вони здатні, задля того, щоб не здобувати різні науки, які згодом стали б життєво важливими у дорослому житті.
