Андрій Головко народився в 1897 у с. Юрки, Кобеляцького повіту Полтавської губернії в багатій селянській родині.
Із 1905 по 1908 вчився в сільській школі, де почав писати вірші російською мовою. Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908–1914), під впливом «Кобзаря» перейшов на українську мову (1912)[1]; за створення українофільської «Юнацької спілки» вибув з останнього курсу училища.[2]
У 1915 р. вступає до Чугуївського військового училища прапощиків, яке закінчує цього таки року, і одразу потрапляє на фронт. Поручник А.Головко командує полковою кінною розвідкою, бере участь у боях під Равою-Руською (Львівська обл.), згодом, після поранення, у запасному батальйоні навчає новобранців.
1917 року А.Головка обрано до солдатського революційного комітету у м.Торжок Тверської губернії.
Після повернення в Україну деякий час учителює. У 1918 р. стає працівником кременчуцької повітової газети «Нове життя». Наступного, 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій «Самоцвіти».
У 20-х роках приєднався до спілки селянських письменників «Плуг». Ранні збірки оповідань («Дівчинка з шляху», 1923; «Червона хустина», 1924; «Можу», 1926; «Пилипко», 1928 та ін.) мають риси революційного романтизму. Твори Головка довоєннного періоду — романи про життя українських селян «Бур'ян» (1927) та «Мати» (1932; 2-ге вид., перероблене — 1934). Роман «Бур'ян», що розглядався владою СРСР як твір «про переслідування сількора на селі»[5] та про «класову боротьбу на селі в 20-х рр.», де «вперше в радянській літературі змальовано образ сільского комуніста»одразу ж видано російською мовою (видавництво «Пролетарий», 1928).
Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань «Пилипко» і «Червона хустина» (друга редакція 1957р.), які були опубліковані 1924р. і стали хрестоматійними.
З’являються також повісті «Зелені серцем» (1924) та «Пасинки степу» (1925).
1926р. видано збірку оповідань і повістей «Можу» (в цей час Головко уже переїхав до Харкова).
На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман «Три сини» (після 1931p. — трилогія «Три брати»). У 1932p. з’явився твір «Мати» (як пролог до роману «Три брати»),а в 1935p. опублікована його нова (основна) редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії — романом «Артем Гармаш», у періодиці друкується кілька фрагментів з перших розділів.
Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху» (1922), «Товариші» (1923), «Пилипко» (1923) склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з шляху», що вийшла у Харкові 1925p.
5 грудня 1972р. А. В. Головко помер.
Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.
